Кривой Рог > Писатели и поэты > Вретик Алена Владимировна > Прекрасні | Писатели и поэты Кривого Рога - 1775.dp.ua
Сонце вже поволі дарувало своє лагідне проміння і ніби тягнулося до чудових малахітових лісів, до прозорих ставів, до нескошених ще полів, до ароматів конюшини, люцерни, фіалкового чебрецю.
Все село мовби вмивалося цим невимовним теплом, розтягалося під яскравими сплетіннями із дивовижного сну, що розтанув разом з туманами над широкою, повноводною річкою. Ця серпнева краса вільно жила під безмежними блакитними просторами, які були наповнені синіми відтінками та музикою, що долинала майже їх кожної хати. І коли, ще косарі не вийшли на роботу в поле, вже безупинну тьохкала перепілка, деркотів деркач та тривожно цокотіли білі лелеки.
Я добре пам'ятаю, як ще малою: вибігала на чудовий пагорб; ловила тепле, сухе повітря та насолоджувалася ставом, що був прикрашений високим очеретом, вітами верб, які тягнулися до прохолоди; любила вдивлятися у синю далечінь;ховатися від замріяних лісів, що кожного разу вабили мене розкішними кронами старих дубів, високими білокорими сестрами-берізками. Я дуже полюбила цей надзвичайний, просто таки дивовижний край, зовсім не схожий на інші, який заворожує своїми незабутніми краєвидами, своїм поглядом з висоти приурочених небес. Приїжджаючи на канікули, я відпочивала від галасливого, брудного міста, відпочивала по-справжньому – душею. Знову і знову заглиблювалася у легку, приємну атмосферу, ледве наближалася до цієї унікальної краси. Краса…. Раніше моє уявлення про красу було зовсім інше, я завжди думала, що справжня насолода – це коли вздовж алеї квітнуть і розливають медовий аромат старі каштани, коли місяць ледь – ледь торкається мого вікна ввечері……. мабуть, було приємно споглядати на троянди, які розпускалися перед будинком і дарували свої ніжні пелюстки, заповнюючи червоним дивом весь квітник. Але побачивши, коли злива пролилася після полуденної спеки і щедро подарувала прохолоду матінці – землі, саме тоді я зрозуміла, що просто щаслива. Не знаю звідки взялося те дивне почуття, проте воно збагатило мене, зміцнило серце після тривог та осяяло очі новими сподіваннями. По – дитячому радіючи, я дякувала Матір Божу за благословення, яке вона послала нам на обсаджені городи, на дерева, які ось –ось зарясніють соковитими плодами. Виходить, що відчувши справжню, гармонійну красу я стала почуватися щасливою. Було усього-навсього достатньо зливи, яку я так відверто не полюбляла раніше. Це щастя, і хочеться жити, радіти кожному дню.
Спогади… вони зігрівають і ніби оберігають від дивних лісових мавок та химер. Коли вечір вже закрив собою все село, я зручно влягалася на темно – зеленому пагорбі і закривала очі. Так, саме просто закривала. Мені було важливо на трошки затримати день, який випромінював гамму фарб та багатоманітних переливів. А потім я відкривала очі і дивилась на небесні світила. Часто бабуся оповідала мені про різноманітні , загадкові, на мій погляд, сузір'я. Ось і тоді я старанно шукала Велику Ведмедицю, Оріона.
- І чому зірки так яскраво світять? – запитувала я сама себе. Але, знову прислухаючись, я немовби шукала відповіді у теплих вітрів, у безмежного різнотрав'я. І тоді моє серце наповнювалося гармонією та почуттям легкості. Як добре!!!
А ще я згадую одну смішну історію, яка сталася зі мною у цих чудових краях. Одного разу , коли вечоріло, я вирішила знову вийти на улюблений пагорб. Пройшовши від хати зовсім недалеко, я побачила на стовпі чорні, якісь дивні створіння. Вони зненацька ставали більшими, а потім знову зменшували свій розмір. А ще чудовиська дивними звуками лякали мене. Їх було двоє і я наважилась підійти ближче, щоб роздивитися створінь, але щойно я ступила один крок, як одне створіння почало вертітися і наближатися до мене. Я так перелякалася, що навіть забула про ті дивовижні зорі. Хутко втікаючи до хатини, я увесь час повертала голову і дивилася, чи не рухаються за мною ці дивовижі. Вночі я довго не могла заснути, мені ввижалися створіння, вони хапали мене за руки, за волосся, а потім знову кричали. Коли сонце вже знову розсипало своє лагідне проміння, я вийшла надвір і глянула на стовп, проте нічого дивного, а тим паче страшного там не було. Довго я розмірковувала над тим випадком, поки перед від’їздом у місто знову не звернула увагу на те саме місце. Глянувши вгору, я затамувала подих… Мені здається я ніколи в своєму житті не була так вражена, коли замість чудовиськ я побачила білих, розкішних лелек. Їхні великі могутні крила, то підіймалися догори, наче затримували хвилю сухого повітря, то ніжно опускали їх до гнізда. Лелеки були настільки вишуканими, що я була не в змозі відвести від них погляд. Вони вдвох клекотіли, розплескуючи той звук ген-ген за ліси, за село, тулились один до одного і крилами оберігали своє житло. Недарма існує повір’я: якщо лелеки звили гніздо над оселею, то у хаті будуть завжди панувати здоров’я, щастя, мир, кохання. І коли я була далеко від цієї дивовижі, весь час згадувала пригоду. Їдучи потягом додому, я дивилася на поля, луки, ліси і згадувала рідне село, його красу і тих дивних створінь. Відтоді проминуло майже шість років, але моє серце завжди зігрівають приємні спогади - спогади дитинства. А тепер, стоячи на пагорбі, я бачу як днина стає ще більш спекотнішою, вона наливається соком червонобоких яблук, спілих слив та вплітається в лозу білого смачного винограду.
Так, я знову приїхала сюди аби поглинути та закарбувати у своєму серці цю різнобарвну красу. Я відчуваю як колосся тріпоче ще сильніше, коли я серед рідних, знайомих степів, коли проміння ніби сідає на кожне тоненьке стебло та майорить жовтим сплетінням. Це просто вражає, коли вранці вся природа набуває яскравих кольорів, стає певним візерунком на українських вільних просторах, коли її велич та неповторність, ледве розпливаючись, відображається у могутніх водах Дніпра. Така незвична панорама засліплює на якийсь проміжок часу мою свідомість і я насолоджуюсь миттю.
-- Прощавайте, мої рідні! Я вас ніколи не забуду – тихо прошепотіла я. -- Ви неповторні, ви прекрасні!


Добавить комментарий
Ваше имя:
Введите код:
Комментарий:

Вы творческий человек?
У Вас есть собственные стихи или проза?
Вы имеете отношение к нашему городу - Кривому Рогу?
Мы будем рады абсолютно бесплатно опубликовать Ваше творчество в текущем разделе.
Для этого нужно просто написать нам.