Кривой Рог > Писатели и поэты > Грес Галина Ивановна > Стежка | Писатели и поэты Кривого Рога - 1775.dp.ua
Оце дивина! Скільки разів тут проходила, а чомусь не помічала, що моя стежка змійкою в’ється поміж житом. А воно колишеться, колишеться. Неначе жовто-зелене море. Набіжить вітерець, і покотив хвилю наліво, налетить з іншої сторони – погнав її праворуч. І жито увесь час ніби перепливає через стежку і отак безкінечно з нею вітається.
- Добридень, стежино! Ось бачиш, хоч ти й перерізала мене навпіл, та вітер допомагає і вітатись з тобою, і перекочуватись з однієї твоєї сторони на іншу. Чи не так?
- Та хіба ж це була моя воля пролягти отут на цьому полі? Тож не дорікай мене, житечко. Просто люди не захотіли обходити навкруги, та й притоптали тебе ще з весни.
Мабуть, жито погодилось, бо зашуміло, зашелестіло, задзвеніло своїми голівками-колосками і промовило:
- Не ображайся, стежко. Ми з тобою тепер рідні, адже ти також пливеш зі мною по цьому родючому полю.
Я стояла немов зачарована, намагалась дослухати цю, тільки їм зрозумілу розмову. Сонечко піднімалось вище, і жито-море із зеленого почало поступово перетворюватись в рожеве. Зелені хвильки накочуються на рожеві, потім – навпаки. Цією красою можна милуватись годинами. Небо ставало прозорішим, глибшим, блакитнішим. З-за білої, як сніг, хмаринки визирнув промінчик сонця і легенько опустився на стежку.
- Агов, стежко, як поживаєш? Чи тебе, бува, жито не ображає? Чи може з перехожих хто кривдить? Мені можеш все розповідати, адже я теж твій вірний товариш.
- Ні, промінчику, ні! У мене – все гаразд. Чекала тебе, чекала! Скоріш зігрій мене своїм теплом, тоді й квіти мене скоріш прикрасять.
Раптом на стежку викотились двоє жуків-рогачів. Перетягуючи один одного то в один, то в інший бік, вони відразу ж затіяли бійку.
- І не соромно вам, вже таким дорослим та красивим, бешкетувати? - запитала стежка, але рогачі не звертали на неї жодної уваги і продовжували мірятись силою.
Аж гульк, з жита випурхнула куріпочка. А за нею, по краю стежки, котилися шестеро сіреньких м’ячиків. Їхня мама бігла так швидко, що малята ледь за нею встигали. А вона все повторювала: «Кур-р-р! Кур-р-р!» Мабуть, рятувала своїх діток від хижака. Пташина тривога виявилась не випадковою: тільки-но живі кульки встигли прошмигнути, як на стежку грудкою впав розбійник-шуліка. Та цього разу йому не поталанило: куріпочка зі своїми дітками-м’ячиками вже встигла сховатись в густому житі. А шуліка, здійнявшись високо в небо, розправив свої могутні крила і довго ще кружляв над стежкою, видивляючись собі поживу. Тим часом на стежці з’явилось ціле військо мурах. Неначе справжні солдати, вони вишикувались колоною по три-чотири в ряду , і кожен ніс на собі якийсь скарб. А може, вони зібрались на війну, боронити свою територію, подумала я, чи ще гірше – хтось витурив їх зі своєї домівки. Та мою увагу раптом привернули яскраві червоні вогники, що майоріли на узбіччі стежки. Це розцвів мак. Квіти похитували голівками неначе вели з кимсь дружню розмову. Ба! Та він тут не одинокий! Поруч з маками розцвіли волошки: сині-сині! Що це? Вони між собою теж розмовляють? Так! То мак освідчувався волошці в коханні:
- Я кохаю тебе! Я захищатиму тебе і від вітрів, і від дощів, - своїми вогняними пелюстками мак ніжно обняв волошку. Довго ще отак стояли вони вкупці і шепотіли одне одному потаємні слова. Та тут набігла хмарка. З-під неї повіяв спочатку легенький, а потім сильніший та й сильніший вітерець. Він безжально зірвав з маку пелюстки і покотив їх по холодній стежці. Волошка зойкнула, враз опустила голівку, і я серцем відчула, що квітка таки заплакала. Ось так раптово і несподівано закінчилось їхнє кохання. А вітер погнав хмарку далі, і сонячні промені знову оживили стежку.
Жито поверталось до неї колосками і знову щось шепотіло, шепотіло. Мабуть, розповідало нову історію про трагічне кохання. Вгорі, над стежкою, тріпотів крильцями і виспівував свої мелодії жайвір. Десь у лісі, за житом, кувала зозуля. Життя продовжувалось.


Добавить комментарий
Ваше имя:
Введите код:
Комментарий:

Вы творческий человек?
У Вас есть собственные стихи или проза?
Вы имеете отношение к нашему городу - Кривому Рогу?
Мы будем рады абсолютно бесплатно опубликовать Ваше творчество в текущем разделе.
Для этого нужно просто написать нам.