Кривой Рог > Писатели и поэты > Грес Анатолий Петрович > Золота рибка | Писатели и поэты Кривого Рога - 1775.dp.ua
– Ну, стара, всьо! Досить! – дід урізав долонею по столу, аж тарілки підскочили. – Ти вже мене дістала! Ніякого життя від тебе! Ні, ви тільки погляньте – прямо наврипилось. Як оте немовля на молочні зуби: ниє і ниє зранку до вечора.
– Егеж. Тут, голубе ти мій, не те, що заниєш, одиноким вовком витимеш. Сам скуштував, як тепер пристарілих лікують, сам бачив яким чортом на нас в маршрутках дивляться. Чи може тебе, дорогенький, жебрацька пенсія влаштовує? Ну, чого онімів?
– Ти ба, як на болючі місця тиснути навчилась! Може я тобі ту пенсію призначав?! Та побійся бога: нам же перед виборами підкинули. Нехай якусь дещицю, а все ж… То чого, питаю, хникати, та ще й мене гризти? Якось воно буде. Якось, чуєш, проживем. Віка свого дотягнемо.
– Авжеш, авжеш, – скрушно похитала головою баба. Помовчала. Втерла скрюченою рукою слізливі очі і тихо, але в’їдливо додала: – На яку тільки холеру отой холодильник? Пригадай, коли востаннє він м’ясо чи ковбасу бачив. Не хвости та ратиці, а справжнє м’ясо. Курку, чи хоча б якусь рибину.
– Пхе! Теж мені – проблему вишукала. Ти ба, м’яса вона не бачила! То сходи, золотко, – примруживши лукаві очі, дід єхидненько всміхнувся, – збігай, кажу, на базар. По м’ясних рядах поштовхайся. І навештаєшся, і на те м’ясо надивишся скільки душі замайнеться. Хоч щодня, хоч сто разів на день туди пхайся та налюбовуйся. Аби тільки мене не гризла та оченята від цін не повилазили. А що не в нашому холодильнику…
Тут дід довгенько кахикав, шкріб п’ятирнею зарослу потилицю, а потім тицьнув у стелю вказівним пальцем і повчально промовив:
– Так воно ж, рибонько… Воно, чуєш, може й краще. Бо ото таки вірно кажуть: лиха без добра не буває.
– А щоб тебе! – аж затряслась баба. – Ти ба, який вумний! А чому від борщу без м’яса ніс вернеш? Лиха йому, бачте, не буває… Е-е…
Та дід, одначе, тих дорікань ніби й не чув і впевнено вів своє:
– Чому, кажу, краще? – він кинув на бабу побіжний жалісливий погляд, витримав паузу і продовжив: – Воно, звичайно, звісно: ти у мене – рибонька. Але погодься, давно вже не піранья. Ага, зазирни собі в рота. Може те м’ясо єдиним зубом жуватимеш?
Дід глузливо всміхнувся і змовк, а баба сердито сплюнула і виразно повертіла пальцем біля скроні:
– И-и, безсоромнику! Де розумному горе, там дурневі сміх. Подивись спочатку на себе.
– А по-друге, – взявся переконувати далі дід, – коби, скажімо, і поставили тобі штучну щелепу. Коби навіть з вічними зубами. То й що? Великою наукою он давно доведено: женщини, вони… ні від чого так швидко не старіють, як від м’яса. А яка, скажи, совремйона жінка не мріє залишатись вічно молодою? До того ж… Подейкують, нібито вегетаріанці десь так років на десять живуть довше. Ти ось що... Ти, голубонько моя, бодай на старість зрозумій: хіба у м’ясі розкіш чи у тій “елітній” ковбасі радість? Хіба, рибко моя, у маслі та сметані щастя?
– Авжеж, авжеж! Як по-твоєму, то в мінералці. Вона ж , до речі, як і в “світлому минулому”, вдвічі дорожча за молоко.
– Хе! Що не в мінералці, так це достеменно. Та, як сказано в писанії, не хлібом єдиним має жити людина. Не хлібом, сонечко. А ми з тобою недоїдків по смітниках, як декотрі, не шукаємо. В багні на базарі чи під церквою з протягнутою рукою не сидимо. До того ж , нового президента обрали. Тут би й порадіти, а ти…
– А що я? Краще пригадай, у яких черевиках і куртці на ті вибори пхався. Та воно, бач, хіба в них щастя?
– Так, так, рибонько, – дід враз повеселішав, пожвавішав і неначе помолодшав, – воно у всьому, що не пов’язане із шлунком, шмутками та грішми. Щастя… категорія тонка. Як мовиться, ні на смак, ні на дотик. Одне слово – духовна.
Копирсаючись виделкою у пісному, аж синьому, картопляному пюре, дід довгенько ще філософствував на улюблену тему. Розповідав про людське щастя взагалі, про пенсіонерське – зокрема. Називав бабу і рибонькою, і золотком, і чепурушечкою, а перед собою бачив оту злющу старуху з казки, що врешті решт лишилась біля розбитого корита. Ось і зараз. Та ні за що не змовчить і не поступиться.
– Нам би, – каже, – діду, пора якогось килимка придбати, чи що. Бо цей ще з весілля топчемо. Боронь боже, не буде чого й під домовину покласти.
Помовчала. Позітхала. Позиркала з-під лоба на діда. А потім так, неначе уявила себе отою ненажерливою старою з казки, несподівано додала:
– Воно, голубе мій, як по великому рахунку, то не завадило б у домі бодай хирявенького ноутбука мати. Можливо, тоді і до інтернату підключилися б.
– Інтернету, стара. Ін-тер-нету! Ото даєш, їй богу. Тобі однаково, що хілер, що кілер, що сікстинська мадонна, що секс-діва.


Добавить комментарий
Ваше имя:
Введите код:
Комментарий:

А сынов все несут...А ти думай... думай...А вже котра осінь
Афганская аллеяАфганский вальсАллея света
БальзамБежит рекаБелая сирень
Без названияБеззаперечна істинаБілі тумани
Білий танецьБуянБуян
Было счастьеБыть может, не желтые листьяЧаклунка
Час каміння збиратиЧас проб'єЧервоні сльози
Четверта заметільЧетвертая метельЧетвертая метель
Чи то доля?..Чи залишимось кріпаками?..Чорна помста
Чорні тюльпаниЧорний снігЧто рассказать тебе, родимый?..
Цикламенні доліЦінуймо вчасноЦветы и звёзды
Цвіт калиниДарунок від БогаДе моя родина?
Девочка, девушка, женщинаДіти наші, дітиДжерело кохання
До тебеДомашние музеиДорога до раю
ДругуДума про КобзаряДва крила душі моєї
Є, що тілом...ЭхоЕще одно слово
Есть только жизньФотографияФрески пам’яті
Гірка спадщинаГитара и яГлаза
Глазами простого украинцаГоды, годыГорицвет
Хіба я винен?..Химеры счастьяХобі
Хто кого врятував...Хто кого врятував...Хвилини мовчання
И только ночьюІду до ТарасаІстина
Из неизведанного мираЖеланиеЖелания
Життя втомилоЖорстоке милосердяК юбилею
Кажется, вчераКак будто-бы вчераКак солнце
КайфКазка про Добре Серце, Мудру Голову та ЯзикКазка про Добро і Зло
Казка про ДолюКазка про ДолюКазка про Душу і Тіло
Казка про Душу і ТілоКазка про Гріхи і ПрощенняКазка про Життя або Полюби Смерть свою
Казка про любов і ненавистьКазка про молодість і старістьКазка про Память та Безпамятство
Казка про Правду-Справедливість та КривдуКазка про РічкуКазка про річку
Казка про Розум, Пам’ять та Безпам’ятствоКазка про ЩастяКазка про Сонце, Землю та Місяць
Казка про Сонце, Землю та МісяцьКазка про совістьКінь і свиня (байка)
Коли прийде мій часКоли прийде остання митьКолись...
КолокольчикКури не винніКузьмине болото
Кузнецовський вальсКвіти посаджуКвіти запізнілі
Ласкаво запрошуємоЛебеді біліЛебідь, Рак і Щука (байка)
ЛекарстваЛинуть хмариЛисочка
Літа моїЛысочка (из книги "Преданные")Любимой
ЛюблюЛюдці і горобціМелодия одиночества(Из книги "Преданные")
Мелодия одиночества(Из книги "Преданные")Мелодія самотностіМене не в силі полюбити ти
Мені однаковоМертві бджолиМи для жінок... або гірка істина
Ми скоро підемоМіжсезонняМісто над стиром
Мне бы спеть о судьбеМоє полеМожет из сказки
МолитваМостыМой стих
Моїй земній зоріМужчины не плачутНа дереві, на дубочку
На побачення (Оповідання)На руинахНа свидание (из книги "Преданные")
На вечном постуНачало началНад обрієм
Над самотнім кленомНароде мійНас так мало осталось
Настане часНавчітьНе бойтесь, вас не потревожу
Не бросайте на ветер словаНе хлібом єдинимНе люблю
Не оставляй меня!Не пнусь ни в корифеї, ніНе про себе тільки
Не распрощатьсяНе сбывшееся завещаниеНе учите нас жить
Не забули б...Не забывайте!Негрибные дожди
НеизбывностьНелиньНемеркнущие звезды
Неньчин рушникНеньчина пісняНепрохана - некликана...
Неужели так мало осталосьНевідомістьНічна пригода
НікаНика из книги "Преданные"Ніка (Оповідання-реквієм)
Низький уклінО, человечки!..О, камни!..
О спорт, ти -- світ!Ода чаюОдній земній зорі
ОксанаОсь і друге крило...Осеніє
Отак живуОтцвела сиреньОй, не вмирай, клене
Ой, не втихає...ПамятьПамяті Євгена Журавського
Памяти сина ІгоряПерезарядивПетро - Голуб
Підкови щастяПісня про ДніпроПісня про Кривий Ріг
Піймати карасяПламя и пепелПлетью по сердцу
По ком это колокол?..По воле совестиПобачення з поліссям
ПочудилосьПодамся в артистиПодих незримої тіні
Подорож у життяПокаяниеПоліська легенда
ПолісяночкаПонад стиромПора, пора
ПорозумілисьПоследний подарокПосох
ПоспішаймоПостріли в себеПостріли в себе
Повідай, сину...ПраведникамПравнучці Олі на перші роковини
Превыше клятвыПро розумПроснись!
Прости за всёПростити не зможеРано списывать
Роки молодіРоман без продолженияРоса и солнце
Розумні дітиСе ля віСемейные альбомы
Серце матеріЩастяСхилилися верби
Сирота-тополяСкит и храмСлед
СловаСмутокСніг
Снова падают пистьяСобратьям по перуСолодкі сльози
СонСпадщинаСповідь
Стежка до серцяСударка и женаСвіте мій
Світе мій яснийСвята земляСын
Такая зимаТам брат брату не мститТатьянам
Тэдиум витэТеньТи – одна
Тисячоліття третьогоТолько бы вместеТретий тост
Троянда і шипшинаТроянди для ДіаниУ широкім полі
Уходит в прошлое войнаУкраїнці мої, українціУкраїнське село
Усім усіхВальс юностиВчора було літечко
Вечная юностьВелкам, о Евро!Вельможе
ВетерВетеранамВезе ж людям!
ВідпочиньВіє вітер в поліВийди, доню, у зоряну ніч
Вже котрий рік?..Владыки вечностиВогонь вогнем...
Восьмидесятые ХХ-го столетьяВот почему вздыхали горыВремена года
Все чаще слезыВсе попередуВсе простят
Высшая наградаЯ до вас повернусьЯ жить устал...
Я посилаю тобіЯ уйдуЯкось рано-раненько
За роки довгого життяЗа себяЗагадковий феномен
Загнанной лошадьюЗагублена красаЗакон для всіх
Законний господар або ж Ну й нахаба!ЗавистьЗайва краплина
Зеркало душиЗіркиЗнал я женщин
Золота рибкаЗоря моя вже впалаЗупиниться серце
Вы творческий человек?
У Вас есть собственные стихи или проза?
Вы имеете отношение к нашему городу - Кривому Рогу?
Мы будем рады абсолютно бесплатно опубликовать Ваше творчество в текущем разделе.
Для этого нужно просто написать нам.