Кривой Рог > Писатели и поэты > Грес Анатолий Петрович > Подамся в артисти | Писатели и поэты Кривого Рога - 1775.dp.ua
Гумореска

Якось за кухлем пива Яшко Дюбельман розповів одну неймовірну бувалицю. Хто він мені отой Яшко? Так, сьома вода на киселі. Або, як кажуть поміж людей, Кузьма Савці рідний Федір. А якщо відверто – горілчаний побратимець. Окрім того, цікавішого розповідача годі й бажати. Варто зустрітись з Яшком біля пивбару, то вже після першого кухля з нього, як з вірменсь-кого радіо: то серією свіжих анекдотів сипоне, то власними вигадками здивує. А останнім часом почав бувалицями пригощати.
Того разу ми, як завжди, щиро раділи зустрічі. Тепло приві-тались, поцікавились здоров’ям та справами, хоч бачились днів зо два тому, і вирішили “пропустити по кухлику”. Усе йшло своїм порядком, доки Яшко не приголомшив мене збоченнями у своїй завсідній поведінці. Спочатку він самочинно і несподівано замовив чотири пляшки імпортного пива. Мабуть, то була одна з урочистих миттєвостей його життя, бо маленька, з чорними кучериками голівка Дюбельмана сіпнулась і завмерла у гордому самовдоволенні. А коли він почав розраховуватись, у мене й взагалі... очі на лоба полізли. Пияка, у якого завжди в кишенях гуляв вітер, недбало кинув бармену кілька німецьких марок. Цапина борідка Яшка затремтіла у тихій, ледь помітній посмішці, і він, притискуючи пляшки до грудей, поволік мене у густі навколишні кущі.
– До цього часу, – тихо, якось по-змовницьки забубонів Дюбельман, – повіриш, я й сам до цього часу сумніваюсь, що усе те сталось саме зі мною. Хоча... У житті, кажуть, як на довгій ниві...
Я мовчки смоктав своє пиво. А Яшко, – його хлібом не годуй, тільки дай поговорити, – не встигнувши позручніше вмоститись, відразу ж завівся.
– Та ти... ти не перебивай, – смикав він мене за рукав, хоч я не встиг ще й рота розкрити, – слухай мовчки і мотай на вус. Пам’ятаєш, як ото, на початку літа до нас пересувний зооцирк завітав? Повинен пам’ятати. Тоді ще якось безкоштовним пивом пригощали. Так от... Мене тоді зацікавило закордонне походження того блукаючого балагану. Надто вже малоймовірно, думав я собі, щоб іноземці та ризикнули у нас підробляти. І я вирішив, що їх привабили наші мальовничі краєвиди та казкове лісове озеро. Згодом, – слухай далі, – мою уяву заполонила настирлива думка, з цієї ситуації, кажу собі, можна дещо “поімєть”. Накльовувалось чимало різних варіантів, а вибір несподівано випав на простий, як брехня. Згадка осінила у ту мить, коли поруч з цирковим вагончиком у око впала здоровенна, на довгій мотузці, коза. Тварюка з небаченою навіженістю гризла кору молодого деревця, а кремезний, середніх літ чолов’яга, певно, дресирувальник, намагався відігнати негідницю геть. Він тупцював навколо круторогої, неначе показував африканський танець, і крив її останніми словами. Лайка звучала в іншомовному виголосі, але її міг зрозуміти кожен і без перекладу. Так от, – Яшко відкоркував останню пляшку, зробив декілька ковтків і, ніби пригадуючи щось важливе, продовжив, – саме тоді я і прийняв остаточне рішення. А шо дєлать? Я ж нічим не ризикую. Коли, думаю, справа вигорить, гроші можна гребти лопатою. До того ж відчув, що тут не нашими, дерев’яними, а справжнісінькою валютою пахне. І допоможе мені у тому, та ти слухай, слухай сюди... Допоможе сама круторога. Ой, друже, ти ж знаєш, як я тебе поважаю, – після другого кухля Яшко завжди ліз цілуватись, – отже, слухай далі. Воно, бач, ні для кого не секрет, що я... Я ж не просто художник. Я, якщо хочеш, служитель мистецтва! До того ж, працюю не де-небудь, а в поважному закладі. І коли начальство дізнається про мою оборудку... Засміють! Та вагався я лише якусь мить. Ет, думаю, плювати мені на свій імідж. Марки – то таки тверда валюта. Тверда! А імідж? Він, як віск, трохи припече і вже тане. От тільки б козиного господаря вламати. Іч який! Козу від деревця відігнав і тепер пивко прямо з пляшки дудлить. Тьху на тебе, думаю! А у самого аж слина котиться. З таким настроєм, ніби мимохідь, наближаюсь до пихатого німця. Намагаюсь зобразити улесливу посмішку. А шо дєлать?!
– Козен? – запитую навмисне підробленою іноземною мовою, – ну-у, цей, як його? Цікген? Цікгенбок?
– О-о! Я, я! Больтшой тойпфел! – свариться циркач на тварину, – больтшой рогаті тшорт!
Контакт було встановлено, і тоді, наблизившись до німця сміливіше, я тицяю йому у груди.
– Ті... тобто – ду, будеш марш рейсторантен. Тама – “Оболонь” чи якесь інше бірн... бюль-бюль будеш. Усьок, дядя? А я, тобто – іх... твоя коза смотрєть.
А потім вже, як зазвичай, нахабно так додаю:
– За марки, звичайно. – А козі кидаю: – Я тебе, погань дворо-га, нагодую! Я тебе, стерво, напасу! Я тебе, артистко бородата, таких номерів навчу!.. Ти у мене не те, що прілу солому – щебінку гризтимеш!
Де ж, думаю, цій козоновій знати, що у колишнього старшини Яшка Дюбельмана не те що дворогі, – двоногі у казармі виделки ковтали і склом закушували. А німцеві розчепірені пальці показую:
– Я-а, я! Зрозумів вірно: усього-навсього десять марок в день.
– Цеен марка айн таг?! – здивовано перепитує рудобородий і задоволене всміхається. – Говорішь, іх... будіть бірн бул-бул? Унд ду.. моя коза, етот тшорт, смотрель? Отшен гут, отшен корошо!...
Яшко допив своє пиво, хитро мені підморгнув і поплескав себе по кишені,
– І ту угоду ми скріпили міцним потиском рук. А через кілька днів. Та ти ж знаєш, як я тебе... Тому про це – одному тобі. Тільки слухай сюди і не перебивай. Так от, через декілька днів у зооцирку, разом з іншими там крільчатами-собачатами, виступала і моя шпагоковтачка. О-о-о! То був небачений тріумф. Уяви собі: рогата не тільки залюбки ковтала довжелезні цвяхи, а й з апетитом жувала гранітну щебінку. Новоспечена зірка зривала шквал аплодисментів. Повір, у такі миті забуваєш навіть про валюту. Душу переповнює безмежна радість і невимовна гордість. Чи то за наш талановитий люд і за таких, як я? Чи за увесь рід Дюбельманів? Зрештою, я зрозумів головне! Шукати щастя в інших, нехай і обітованих, землях – не треба. Адже і кіз, і баранів вистачить і тут. А кмітливості та під¬приємливості нашій людині не позичати... Слухай сюди, може іще по пляшечці? Га? Ти ж знаєш, як я тебе... До біса оту казенну роботу! От візьму та й подамся в артисти. Ну, що скажеш?
Я промовчав, бо добре знав – такі, як Яшко Дюбельман, ніяких порад не потребують.


Добавить комментарий
Ваше имя:
Введите код:
Комментарий:

А сынов все несут...А ти думай... думай...А вже котра осінь
Афганская аллеяАфганский вальсАллея света
БальзамБежит рекаБелая сирень
Без названияБеззаперечна істинаБілі тумани
Білий танецьБуянБуян
Было счастьеБыть может, не желтые листьяЧаклунка
Час каміння збиратиЧас проб'єЧервоні сльози
Четверта заметільЧетвертая метельЧетвертая метель
Чи то доля?..Чи залишимось кріпаками?..Чорна помста
Чорні тюльпаниЧорний снігЧто рассказать тебе, родимый?..
Цикламенні доліЦінуймо вчасноЦветы и звёзды
Цвіт калиниДарунок від БогаДе моя родина?
Девочка, девушка, женщинаДіти наші, дітиДжерело кохання
До тебеДомашние музеиДорога до раю
ДругуДума про КобзаряДва крила душі моєї
Є, що тілом...ЭхоЕще одно слово
Есть только жизньФотографияФрески пам’яті
Гірка спадщинаГитара и яГлаза
Глазами простого украинцаГоды, годыГорицвет
Хіба я винен?..Химеры счастьяХобі
Хто кого врятував...Хто кого врятував...Хвилини мовчання
И только ночьюІду до ТарасаІстина
Из неизведанного мираЖеланиеЖелания
Життя втомилоЖорстоке милосердяК юбилею
Кажется, вчераКак будто-бы вчераКак солнце
КайфКазка про Добре Серце, Мудру Голову та ЯзикКазка про Добро і Зло
Казка про ДолюКазка про ДолюКазка про Душу і Тіло
Казка про Душу і ТілоКазка про Гріхи і ПрощенняКазка про Життя або Полюби Смерть свою
Казка про любов і ненавистьКазка про молодість і старістьКазка про Память та Безпамятство
Казка про Правду-Справедливість та КривдуКазка про РічкуКазка про річку
Казка про Розум, Пам’ять та Безпам’ятствоКазка про ЩастяКазка про Сонце, Землю та Місяць
Казка про Сонце, Землю та МісяцьКазка про совістьКінь і свиня (байка)
Коли прийде мій часКоли прийде остання митьКолись...
КолокольчикКури не винніКузьмине болото
Кузнецовський вальсКвіти посаджуКвіти запізнілі
Ласкаво запрошуємоЛебеді біліЛебідь, Рак і Щука (байка)
ЛекарстваЛинуть хмариЛисочка
Літа моїЛысочка (из книги "Преданные")Любимой
ЛюблюЛюдці і горобціМелодия одиночества(Из книги "Преданные")
Мелодия одиночества(Из книги "Преданные")Мелодія самотностіМене не в силі полюбити ти
Мені однаковоМертві бджолиМи для жінок... або гірка істина
Ми скоро підемоМіжсезонняМісто над стиром
Мне бы спеть о судьбеМоє полеМожет из сказки
МолитваМостыМой стих
Моїй земній зоріМужчины не плачутНа дереві, на дубочку
На побачення (Оповідання)На руинахНа свидание (из книги "Преданные")
На вечном постуНачало началНад обрієм
Над самотнім кленомНароде мійНас так мало осталось
Настане часНавчітьНе бойтесь, вас не потревожу
Не бросайте на ветер словаНе хлібом єдинимНе люблю
Не оставляй меня!Не пнусь ни в корифеї, ніНе про себе тільки
Не распрощатьсяНе сбывшееся завещаниеНе учите нас жить
Не забули б...Не забывайте!Негрибные дожди
НеизбывностьНелиньНемеркнущие звезды
Неньчин рушникНеньчина пісняНепрохана - некликана...
Неужели так мало осталосьНевідомістьНічна пригода
НікаНика из книги "Преданные"Ніка (Оповідання-реквієм)
Низький уклінО, человечки!..О, камни!..
О спорт, ти -- світ!Ода чаюОдній земній зорі
ОксанаОсь і друге крило...Осеніє
Отак живуОтцвела сиреньОй, не вмирай, клене
Ой, не втихає...ПамятьПамяті Євгена Журавського
Памяти сина ІгоряПерезарядивПетро - Голуб
Підкови щастяПісня про ДніпроПісня про Кривий Ріг
Піймати карасяПламя и пепелПлетью по сердцу
По ком это колокол?..По воле совестиПобачення з поліссям
ПочудилосьПодамся в артистиПодих незримої тіні
Подорож у життяПокаяниеПоліська легенда
ПолісяночкаПонад стиромПора, пора
ПорозумілисьПоследний подарокПосох
ПоспішаймоПостріли в себеПостріли в себе
Повідай, сину...ПраведникамПравнучці Олі на перші роковини
Превыше клятвыПро розумПроснись!
Прости за всёПростити не зможеРано списывать
Роки молодіРоман без продолженияРоса и солнце
Розумні дітиСе ля віСемейные альбомы
Серце матеріЩастяСхилилися верби
Сирота-тополяСкит и храмСлед
СловаСмутокСніг
Снова падают пистьяСобратьям по перуСолодкі сльози
СонСпадщинаСповідь
Стежка до серцяСударка и женаСвіте мій
Світе мій яснийСвята земляСын
Такая зимаТам брат брату не мститТатьянам
Тэдиум витэТеньТи – одна
Тисячоліття третьогоТолько бы вместеТретий тост
Троянда і шипшинаТроянди для ДіаниУ широкім полі
Уходит в прошлое войнаУкраїнці мої, українціУкраїнське село
Усім усіхВальс юностиВчора було літечко
Вечная юностьВелкам, о Евро!Вельможе
ВетерВетеранамВезе ж людям!
ВідпочиньВіє вітер в поліВийди, доню, у зоряну ніч
Вже котрий рік?..Владыки вечностиВогонь вогнем...
Восьмидесятые ХХ-го столетьяВот почему вздыхали горыВремена года
Все чаще слезыВсе попередуВсе простят
Высшая наградаЯ до вас повернусьЯ жить устал...
Я посилаю тобіЯ уйдуЯкось рано-раненько
За роки довгого життяЗа себяЗагадковий феномен
Загнанной лошадьюЗагублена красаЗакон для всіх
Законний господар або ж Ну й нахаба!ЗавистьЗайва краплина
Зеркало душиЗіркиЗнал я женщин
Золота рибкаЗоря моя вже впалаЗупиниться серце
Вы творческий человек?
У Вас есть собственные стихи или проза?
Вы имеете отношение к нашему городу - Кривому Рогу?
Мы будем рады абсолютно бесплатно опубликовать Ваше творчество в текущем разделе.
Для этого нужно просто написать нам.