Кривой Рог > Писатели и поэты > Грес Анатолий Петрович > На побачення (Оповідання) | Писатели и поэты Кривого Рога - 1775.dp.ua
До матері мене пустили останній раз, та й те – аби назавжди попрощатись. Потім, разом з братиками, поклали у глибоку корзинку і понесли на «пташиний» базар. Якби я тоді знав людську мову, то напевне почув би таке:
-- Агов, добрий чоловіче! Зупиніться, не проходьте мимо. Чому б вам не купити у мене цуценя? -- ніжна жіноча рука поспішно дістала мене з корзини і протягнула перехожому. – Ось, ви тільки погляньте, який красивий песик! Одні вуха чого варті! А лапи! А колір, а... Купіть, не пожалкуєте. Він буде вам справжнім другом.
Високого зросту, широкий у плечах добрий чоловік не торгувався. Він мовчки віддав жінці хрускотливого зеленого папірця, а мене, запихаючи за пазуху, запитав: «Ну що, Дружок, тепер – додому?» Так я став Дружком, а чим тоді впав доброму чоловікові в очі, до цього часу не розумію. Аби ж то людина знала, що тією безневинною покупкою визначить не лише мою, собачу, а й власну долю. Змінювались пори року, час летів швидко. А господар і дійсно виявився доброю людиною і доглядав мене як малу дитину. Незабаром з того незграбного цуцика я перетворився на справді красивого, завжди веселого і жвавого пса. Щоправда, господар змалечку не давав спокою: все виховував та навчав, навчав та виховував. Неначе я був не собакою, а нерозумним людським дитям. Спочатку він навчав мене вдома, а далі – не повірите... Щойно настала моя друга весна, як він , -- це ж треба додуматись, -- віддав мене у собачу школу. А там... Чому тільки нас не навчали! Спочатку навіть уві сні вчувались оті суворі команди: « Сидіти! Лежати! Поруч! Голос! Шукай! Принеси! Дістань!..» Я був кмітливим цуценям відразу розумів, чого від мене вимагають, але й гадки не мав, для чого мені вся ота «наука». А вже наступної осені переконався, що люди нас, собак, зайвому вчити не будуть. Та здогадувався й про інше: найцінніші знання передаються нам у спадок з кров’ю наших батьків.
Тієї осені я вперше почув рушничні постріли, скуштував запах пороху і пізнав радість від підстреленої, що сам дістав з води, качки. Після того першого полювання зі мною скоїлось щось дивне і незрозуміле, у свідомість вселились непереборні почуття, які господар, смикаючи мене за вуха, називав незрозумілим словом азарт. Саме він, отой солодкий азарт, так туманив розсудок, що, окрім дичини, я вже нічого не бачив і нікого не чув. Навіть свого господаря. Якась шалена сила вихором несла мене вперед, чи то у зарослі високих диких трав, чи у стіну прибережного очерету, чи в бурхливий річковий потік. Після таких вибриків господар не на жарт ображався, незлобливо мене картав, не відповідав на примирливе помахування хвостом. Таке невдоволення поки що залишалось найсуворішим покаранням, а я не вмів пояснити оту непереборну силу і свій мисливський азарт. Доводилось лише сором’язливо ховати очі, бо й справді ставало нестерпно соромно. На жаль, з кожним наступним полюванням я все помітніше втрачав над собою контроль. Нарешті господар не витримав і після чергової «витівки» вирішив «бешкетника» суворо покарати. Слухайте, -- це ж треба до такого додуматись: поїхав на качок, залишивши мене на цілісінький день одного вдома. Тоді я вперше образився на нього по-справжньому, адже бігати від ранку до ночі з кутка в куток у той час, коли на воду падають підстрелені качки, кара дійсно сувора. Тим більше – для мисливської собаки. Цілий день я не знаходив собі місця. А коли господар, вкрай знервований і втомлений, повернувся ні з чим додому, мені стало його шкода. Куди, чуєте, й поділась ота удавана смертельна образа. Захотілось негайно кинутись йому на руки, бодай разочок, -- аби хоч якось заспокоїти, -- лизнуть обвітрену щоку, поцілувати в лоба і в очі. Та я вчився себе пересилювати, а тому знову удав ображеного , заліз під стіл і не висовував звідти писок навіть тоді, коли господар знесилено, майже не роздягаючись, впав на диван.
Цей випадок став для нас обох не лише доброю наукою, а й серйозним випробуванням. Господар підвівся, але про мене неначе зовсім забув і почав відводити душу з пляшкою гіркої. Я теж не подавав голосу і не висовувався зі своєї схованки. Але душею відчував: з господарем коїться щось не ладне і думками він надто далеко від сьогоднішнього невдалого полювання. Можливо, він згадував дружину, яка підло зрадила і пішла від нього назавжди. Можливо печалився своєю самотністю. Можливо, гнівався на самого себе, що ніяк не може забути найщасливіших своїх весен. Можливо, можливо... Хіба міг я тоді знати, що саме гнітило душу найближчої людини. Та як би там не було, а отой невидимий біль розлився, запалав вогнем у моїй свідомості, у моєму серці. І я не витримав: тихенько підповз до господаря і на знак примирення та співчуття обережно лизнув його руку. Він стрепенувся, неначе раптово прокинувся від жахливого сну, ковзнув по кімнаті нетямущим каламутним поглядом. Потім обличчя його проясніло, засвітилось лагідною посмішкою і він поклав мені на голову свою гарячу долоню. Я ж кажу, той вечір нас багато чому навчив. Після нього ми одне без одного не могли й кроку ступити. Бувало, після вдалого полювання, веселі і щасливі, повертались додому і вмощувались разом вечеряти. Вже після другої чарки господар розслаблявся і на своїй людській мові починав пригадувати найбільш драматичні миті нашого полювання. Або, -- нізащо не повірите, --пробував читати вірші. Оце, каже, Дружок, про тебе і твоїх побратимів. Одним словом – про собак. І про... людей. Ось послухай:
Уж если дружат с кем-то, так уж дружат,
И никогда своих друзей не предают.
Верны той дружбе в дождь, и в зной, и в стужу.
И ни за что своей души не продают.
А если служат, то всегда – на совесть.
Бездушные так преданно -- не могут.
И не стишок – о них писать бы повесть.
А лучше бы – роман. Без эпилога...
Ні, Дружочок, ні! Щось тут, каже, не так! Ось, послухай ще.
Они друзей в беде не оставляют.
И дружбе той верны и в зной, и в стужу.
Не предают, хоть и хвостом виляют.
Не продают, как люди, свою душу. Ми й справді навчились розуміти одне одного не тільки з півслова, а навіть з жесту, з одного погляду. Бувало, на полюванні господар раптово зупиняється і втовпляє очі у ближній від нас кущ. І я без зайвих слів розумію: треба ретельно перевірити, чи не ховається, бува, там вухань, а чи й зграя хитрющих куріпок. Або – навпаки : я завмираю перед нічим непривабливим кущиком висохлої трави. Тоді господар зупиняється, зосереджується, зводить рушницю, а наступної миті лунає влучний постріл. І здобич – наша!


Добавить комментарий
Ваше имя:
Введите код:
Комментарий:

А сынов все несут...А ти думай... думай...А вже котра осінь
Афганская аллеяАфганский вальсАллея света
БальзамБежит рекаБелая сирень
Без названияБеззаперечна істинаБілі тумани
Білий танецьБуянБуян
Было счастьеБыть может, не желтые листьяЧаклунка
Час каміння збиратиЧас проб'єЧервоні сльози
Четверта заметільЧетвертая метельЧетвертая метель
Чи то доля?..Чи залишимось кріпаками?..Чорна помста
Чорні тюльпаниЧорний снігЧто рассказать тебе, родимый?..
Цикламенні доліЦінуймо вчасноЦветы и звёзды
Цвіт калиниДарунок від БогаДе моя родина?
Девочка, девушка, женщинаДіти наші, дітиДжерело кохання
До тебеДомашние музеиДорога до раю
ДругуДума про КобзаряДва крила душі моєї
Є, що тілом...ЭхоЕще одно слово
Есть только жизньФотографияФрески пам’яті
Гірка спадщинаГитара и яГлаза
Глазами простого украинцаГоды, годыГорицвет
Хіба я винен?..Химеры счастьяХобі
Хто кого врятував...Хто кого врятував...Хвилини мовчання
И только ночьюІду до ТарасаІстина
Из неизведанного мираЖеланиеЖелания
Життя втомилоЖорстоке милосердяК юбилею
Кажется, вчераКак будто-бы вчераКак солнце
КайфКазка про Добре Серце, Мудру Голову та ЯзикКазка про Добро і Зло
Казка про ДолюКазка про ДолюКазка про Душу і Тіло
Казка про Душу і ТілоКазка про Гріхи і ПрощенняКазка про Життя або Полюби Смерть свою
Казка про любов і ненавистьКазка про молодість і старістьКазка про Память та Безпамятство
Казка про Правду-Справедливість та КривдуКазка про РічкуКазка про річку
Казка про Розум, Пам’ять та Безпам’ятствоКазка про ЩастяКазка про Сонце, Землю та Місяць
Казка про Сонце, Землю та МісяцьКазка про совістьКінь і свиня (байка)
Коли прийде мій часКоли прийде остання митьКолись...
КолокольчикКури не винніКузьмине болото
Кузнецовський вальсКвіти посаджуКвіти запізнілі
Ласкаво запрошуємоЛебеді біліЛебідь, Рак і Щука (байка)
ЛекарстваЛинуть хмариЛисочка
Літа моїЛысочка (из книги "Преданные")Любимой
ЛюблюЛюдці і горобціМелодия одиночества(Из книги "Преданные")
Мелодия одиночества(Из книги "Преданные")Мелодія самотностіМене не в силі полюбити ти
Мені однаковоМертві бджолиМи для жінок... або гірка істина
Ми скоро підемоМіжсезонняМісто над стиром
Мне бы спеть о судьбеМоє полеМожет из сказки
МолитваМостыМой стих
Моїй земній зоріМужчины не плачутНа дереві, на дубочку
На побачення (Оповідання)На руинахНа свидание (из книги "Преданные")
На вечном постуНачало началНад обрієм
Над самотнім кленомНароде мійНас так мало осталось
Настане часНавчітьНе бойтесь, вас не потревожу
Не бросайте на ветер словаНе хлібом єдинимНе люблю
Не оставляй меня!Не пнусь ни в корифеї, ніНе про себе тільки
Не распрощатьсяНе сбывшееся завещаниеНе учите нас жить
Не забули б...Не забывайте!Негрибные дожди
НеизбывностьНелиньНемеркнущие звезды
Неньчин рушникНеньчина пісняНепрохана - некликана...
Неужели так мало осталосьНевідомістьНічна пригода
НікаНика из книги "Преданные"Ніка (Оповідання-реквієм)
Низький уклінО, человечки!..О, камни!..
О спорт, ти -- світ!Ода чаюОдній земній зорі
ОксанаОсь і друге крило...Осеніє
Отак живуОтцвела сиреньОй, не вмирай, клене
Ой, не втихає...ПамятьПамяті Євгена Журавського
Памяти сина ІгоряПерезарядивПетро - Голуб
Підкови щастяПісня про ДніпроПісня про Кривий Ріг
Піймати карасяПламя и пепелПлетью по сердцу
По ком это колокол?..По воле совестиПобачення з поліссям
ПочудилосьПодамся в артистиПодих незримої тіні
Подорож у життяПокаяниеПоліська легенда
ПолісяночкаПонад стиромПора, пора
ПорозумілисьПоследний подарокПосох
ПоспішаймоПостріли в себеПостріли в себе
Повідай, сину...ПраведникамПравнучці Олі на перші роковини
Превыше клятвыПро розумПроснись!
Прости за всёПростити не зможеРано списывать
Роки молодіРоман без продолженияРоса и солнце
Розумні дітиСе ля віСемейные альбомы
Серце матеріЩастяСхилилися верби
Сирота-тополяСкит и храмСлед
СловаСмутокСніг
Снова падают пистьяСобратьям по перуСолодкі сльози
СонСпадщинаСповідь
Стежка до серцяСударка и женаСвіте мій
Світе мій яснийСвята земляСын
Такая зимаТам брат брату не мститТатьянам
Тэдиум витэТеньТи – одна
Тисячоліття третьогоТолько бы вместеТретий тост
Троянда і шипшинаТроянди для ДіаниУ широкім полі
Уходит в прошлое войнаУкраїнці мої, українціУкраїнське село
Усім усіхВальс юностиВчора було літечко
Вечная юностьВелкам, о Евро!Вельможе
ВетерВетеранамВезе ж людям!
ВідпочиньВіє вітер в поліВийди, доню, у зоряну ніч
Вже котрий рік?..Владыки вечностиВогонь вогнем...
Восьмидесятые ХХ-го столетьяВот почему вздыхали горыВремена года
Все чаще слезыВсе попередуВсе простят
Высшая наградаЯ до вас повернусьЯ жить устал...
Я посилаю тобіЯ уйдуЯкось рано-раненько
За роки довгого життяЗа себяЗагадковий феномен
Загнанной лошадьюЗагублена красаЗакон для всіх
Законний господар або ж Ну й нахаба!ЗавистьЗайва краплина
Зеркало душиЗіркиЗнал я женщин
Золота рибкаЗоря моя вже впалаЗупиниться серце
Вы творческий человек?
У Вас есть собственные стихи или проза?
Вы имеете отношение к нашему городу - Кривому Рогу?
Мы будем рады абсолютно бесплатно опубликовать Ваше творчество в текущем разделе.
Для этого нужно просто написать нам.