Кривой Рог > Писатели и поэты > Грес Анатолий Петрович > Ласкаво запрошуємо | Писатели и поэты Кривого Рога - 1775.dp.ua
Передсвятковими вечорами центральна площа міста купалась у вогнях потужних неонових світильників, витанцьовувала у мереживі яскравих вуличних ліхтарів і різнобарв’ї електричних гірлянд. Будинки, що оточували площу, набували у цьому мерехтливому сяйві якогось незвичайного, казкового вигляду. Але особливою привабливістю і загадковістю поміж них виділявся зведений тут кілька років тому Палац культури. У морі світла він дуже нагадував білий океанський лайнер, прибитий сюди здалека лютими зимовими штормами. І якщо зовні екзотична споруда скидалась на білий теплохід, то всередині все відповідало справжньому вогнищу культури. Одним словом – палац.
Прозорі вхідні двері вели у довгий, широкий вестибюль. А далі... Спортивний, малий та великий глядацькі зали, десятки службових кабінетів, вмебльованих переважно імпортними виро-бами. Майже скрізь – паркет, покритий килимами та килимовими доріжками. На вікнах – важкі, довгі, аж до підлоги, оксамитові штори. На стінах – безліч картин і дзеркал. Усюди першокласне освітлення та озвучення. Усе те мало б надихати служителів мистецтва на плідну, творчу працю, створювати неповторно чудовий настрій у щасливих відвідувачів цього закладу. Тим часом в чисельних студіях, гуртках, самодіяльних художніх колективах народжувались і розквітали справжні таланти. Але “білий океанський лайнер” намагався крокувати, вірніше, пливти, в ногу з часом, тому зробився згодом ще й місцем проведення дозвілля, центром усіляких офіційних і неофіційних заходів та зустрічей. Якщо, наприклад, для вибагливого глядача запрошувались зірки естради, то підліткам влаштовувались дискотеки. Місцеві вельможі полюбляли справляти тут для своїх чад весілля. А особи, “відомі” в інших колах, поспішали після вдало прокрученої операції втамовувати спрагу у невеличкому і затишному, ними ж відкритому у палаці кафе. Коротше кажучи, життя тут било потужними джерелами, іноді – чистими й цілющими, іноді – не зовсім.
Та як би там не було, для повної його картини варто зробити ще один “ліричний” відступ.
Якось пізньої осені занесло сюди політичними вітрами народних “обранців” – депутатів найвищого ґатунку. Оскільки ні піраміди Хеопса, ні Ейфелевої вежі у місті не було, то гостям вирішили показати вогнище культури. Погода стояла паскудна, холодний вітер час від часу жбурляв у обличчя снопи липкого мокрого снігу, валив з ніг. А на сходах Палацу культури на “обранців” народу терпляче чекали з хлібом-сіллю симпатичні дівочки у національних костюмах. На синіх від холоду обличчях україночок задубли завчені штамповані посмішки і недобрі погляди. А всередині, люди добрі!.. Гардеробниць не впізнати: зачіски, як перед весіллям, обличчя – у пудрах та помадах. Чергові вахтерші з живих гейзерів перетворилися у джерела чемності, гостинності, доброзичливості. Про директора і наближених вже й говорити нічого: чи то святі, чи то ангели по палацу витали?
На видовище запросили й місцевих часописців. Твердо і владно, як запрошує свого слугу підпанок. А як інакше? Хто, скажіть, краще них, не шкодуючи словесних фарб, змалює для історії “історичну” подію?!! Вони довір’я виправдали: ані фарб, ні “перлин” самобутньої хутірської стилістики не пошкодували. Саме тоді і з’явився у місцевій відомчій пресі крилатий вислів щодо депутатських вражень від вогнища культури: “Фантастика на грани... с завистью”. Хто зна, чи той “крилатий вислів” був плодом натхнення власкора, чи дослівним мудрим висловом когось із нардепів, та найважче було второпати, де насправді пролягає ота незрима межа? Між фантастикою і заздрістю, між культурою справжньою і показною.
Начитався я отих захоплюючих нардепівських вражень та й собі у вогнище культури завітати вирішив. З гучномовців на все довкілля гриміли урочисті марші, лунали веселі пісні. Час від часу приємний жіночий голос закликав. “Шановні мешканці, дорогі гості нашого міста! Запрошуємо Вас відвідати Палац культури. На Вас чекають... ” Далі йшов довгий перелік цікавих видовищних заходів та розваг. Потім знову звучала музика, виголошувались привітання і поздоровлення.
Я зупинився у вестибюлі, непомітно примостився на краєчку оббитого шкірою крісла і замилувався роботою палацівського персоналу. І гардеробниці, і контролери та вахтери – кожен на своєму місці. Тоді і промайнула напівфілософська думка: якщо театр починається з вішалки, то Палац культури – з вестибюля.
В цей час прозорі двері відчинились і у вестибюлі з’явилось двоє, по-сільському одягнених, зрілого віку чоловіків. Оте, що в газетах називали фантастикою, їх, певне, вразило, бо чоловіки розгублено зупинились і, озираючись почали перешіптуватись. Нарешті – наважились. Та не встигли зробити й кількох кроків, як зупинились – неначе на невидиму стіну наштовхнулись.
– Ей, мужики! Куди сунете?! – гаркнула зі свого крісла вахтерша.
– ?
– Ану, запитай, Надю, мо’ вони з якеї ділігації? Але... оньо щось не схоже, – розреготалась, ніби клоунів побачила, гардеробниця.
– Куди преш, питаю? – з обуренням в голосі запитала вахтер-ша. – Порядков наших не знаєш, чи що?! Откуда, куда, зачем?
– Ви вже вибачте, шановна... Вибачте, не встигли предста-витись. Ми з району. Я там... директором будинку культури. А це, – старший кивнув у бік товариша, – це мій колега по роботі...
– Ой, Надь, – перебила відвідувача прибиральниця, – ти глянь в окно! Сних і вітьор – світу білого ни видать...
– Ну й що з того, що з району? Всьо равно, куди лізете? –дивлячись у вікно запитала вахтерша. – До кого, питаю, чого?
– Та ми... вислухайте, шановна... Розумієте, хотіли б ознайомитись, подивитись, як тут у вас. Он і газети писали, ніби усе – “на грані фантастики”... А воно б... Як кажуть, краще на власні очі...
– Ти, мужик, голову мені не мороч. Яка фантастіка?! Тут тобі не цирк, а Дворєц культури. Короче, так: показуй розрішеніє начальства, тоді й роздивляйся. Усьок?
– Дозвіл?... Письмовий?... Але ж...
– І нікакіх “але”! Ану, давай, мужик, проході! А то січас... міліцію визову. Ходять тут всякіє...
Насторожено озираючись, культармійці з провінції почимчикували до виходу. Яскраве світло, що заливало площу, висвічувало чіткий напис над вхідними дверима палацу: “Ласкаво запрошуємо!”


Добавить комментарий
Ваше имя:
Введите код:
Комментарий:

А сынов все несут...А ти думай... думай...А вже котра осінь
Афганская аллеяАфганский вальсАллея света
БальзамБежит рекаБелая сирень
Без названияБеззаперечна істинаБілі тумани
Білий танецьБуянБуян
Было счастьеБыть может, не желтые листьяЧаклунка
Час каміння збиратиЧас проб'єЧервоні сльози
Четверта заметільЧетвертая метельЧетвертая метель
Чи то доля?..Чи залишимось кріпаками?..Чорна помста
Чорні тюльпаниЧорний снігЧто рассказать тебе, родимый?..
Цикламенні доліЦінуймо вчасноЦветы и звёзды
Цвіт калиниДарунок від БогаДе моя родина?
Девочка, девушка, женщинаДіти наші, дітиДжерело кохання
До тебеДомашние музеиДорога до раю
ДругуДума про КобзаряДва крила душі моєї
Є, що тілом...ЭхоЕще одно слово
Есть только жизньФотографияФрески пам’яті
Гірка спадщинаГитара и яГлаза
Глазами простого украинцаГоды, годыГорицвет
Хіба я винен?..Химеры счастьяХобі
Хто кого врятував...Хто кого врятував...Хвилини мовчання
И только ночьюІду до ТарасаІстина
Из неизведанного мираЖеланиеЖелания
Життя втомилоЖорстоке милосердяК юбилею
Кажется, вчераКак будто-бы вчераКак солнце
КайфКазка про Добре Серце, Мудру Голову та ЯзикКазка про Добро і Зло
Казка про ДолюКазка про ДолюКазка про Душу і Тіло
Казка про Душу і ТілоКазка про Гріхи і ПрощенняКазка про Життя або Полюби Смерть свою
Казка про любов і ненавистьКазка про молодість і старістьКазка про Память та Безпамятство
Казка про Правду-Справедливість та КривдуКазка про РічкуКазка про річку
Казка про Розум, Пам’ять та Безпам’ятствоКазка про ЩастяКазка про Сонце, Землю та Місяць
Казка про Сонце, Землю та МісяцьКазка про совістьКінь і свиня (байка)
Коли прийде мій часКоли прийде остання митьКолись...
КолокольчикКури не винніКузьмине болото
Кузнецовський вальсКвіти посаджуКвіти запізнілі
Ласкаво запрошуємоЛебеді біліЛебідь, Рак і Щука (байка)
ЛекарстваЛинуть хмариЛисочка
Літа моїЛысочка (из книги "Преданные")Любимой
ЛюблюЛюдці і горобціМелодия одиночества(Из книги "Преданные")
Мелодия одиночества(Из книги "Преданные")Мелодія самотностіМене не в силі полюбити ти
Мені однаковоМертві бджолиМи для жінок... або гірка істина
Ми скоро підемоМіжсезонняМісто над стиром
Мне бы спеть о судьбеМоє полеМожет из сказки
МолитваМостыМой стих
Моїй земній зоріМужчины не плачутНа дереві, на дубочку
На побачення (Оповідання)На руинахНа свидание (из книги "Преданные")
На вечном постуНачало началНад обрієм
Над самотнім кленомНароде мійНас так мало осталось
Настане часНавчітьНе бойтесь, вас не потревожу
Не бросайте на ветер словаНе хлібом єдинимНе люблю
Не оставляй меня!Не пнусь ни в корифеї, ніНе про себе тільки
Не распрощатьсяНе сбывшееся завещаниеНе учите нас жить
Не забули б...Не забывайте!Негрибные дожди
НеизбывностьНелиньНемеркнущие звезды
Неньчин рушникНеньчина пісняНепрохана - некликана...
Неужели так мало осталосьНевідомістьНічна пригода
НікаНика из книги "Преданные"Ніка (Оповідання-реквієм)
Низький уклінО, человечки!..О, камни!..
О спорт, ти -- світ!Ода чаюОдній земній зорі
ОксанаОсь і друге крило...Осеніє
Отак живуОтцвела сиреньОй, не вмирай, клене
Ой, не втихає...ПамятьПамяті Євгена Журавського
Памяти сина ІгоряПерезарядивПетро - Голуб
Підкови щастяПісня про ДніпроПісня про Кривий Ріг
Піймати карасяПламя и пепелПлетью по сердцу
По ком это колокол?..По воле совестиПобачення з поліссям
ПочудилосьПодамся в артистиПодих незримої тіні
Подорож у життяПокаяниеПоліська легенда
ПолісяночкаПонад стиромПора, пора
ПорозумілисьПоследний подарокПосох
ПоспішаймоПостріли в себеПостріли в себе
Повідай, сину...ПраведникамПравнучці Олі на перші роковини
Превыше клятвыПро розумПроснись!
Прости за всёПростити не зможеРано списывать
Роки молодіРоман без продолженияРоса и солнце
Розумні дітиСе ля віСемейные альбомы
Серце матеріЩастяСхилилися верби
Сирота-тополяСкит и храмСлед
СловаСмутокСніг
Снова падают пистьяСобратьям по перуСолодкі сльози
СонСпадщинаСповідь
Стежка до серцяСударка и женаСвіте мій
Світе мій яснийСвята земляСын
Такая зимаТам брат брату не мститТатьянам
Тэдиум витэТеньТи – одна
Тисячоліття третьогоТолько бы вместеТретий тост
Троянда і шипшинаТроянди для ДіаниУ широкім полі
Уходит в прошлое войнаУкраїнці мої, українціУкраїнське село
Усім усіхВальс юностиВчора було літечко
Вечная юностьВелкам, о Евро!Вельможе
ВетерВетеранамВезе ж людям!
ВідпочиньВіє вітер в поліВийди, доню, у зоряну ніч
Вже котрий рік?..Владыки вечностиВогонь вогнем...
Восьмидесятые ХХ-го столетьяВот почему вздыхали горыВремена года
Все чаще слезыВсе попередуВсе простят
Высшая наградаЯ до вас повернусьЯ жить устал...
Я посилаю тобіЯ уйдуЯкось рано-раненько
За роки довгого життяЗа себяЗагадковий феномен
Загнанной лошадьюЗагублена красаЗакон для всіх
Законний господар або ж Ну й нахаба!ЗавистьЗайва краплина
Зеркало душиЗіркиЗнал я женщин
Золота рибкаЗоря моя вже впалаЗупиниться серце
Вы творческий человек?
У Вас есть собственные стихи или проза?
Вы имеете отношение к нашему городу - Кривому Рогу?
Мы будем рады абсолютно бесплатно опубликовать Ваше творчество в текущем разделе.
Для этого нужно просто написать нам.