Кривой Рог > Писатели и поэты > Грес Анатолий Петрович > Казка про совість | Писатели и поэты Кривого Рога - 1775.dp.ua
Жила-була Совість. Нерозлучна супутниця Людини. З нею разом народжувалась, мужніла, старілась і вмирала. І увесь час тільки тим і пишалась, що вона у Людини є. Людина не менше гордилася власною Совістю. І найбільше себе поважала за те, що ніколи з нею не розлучалась. Отак і жили вони душа в душу, у мирі та злагоді допоки на світі не з’явились Гроші. На протязі багатьох віків цей витвір людського розуму і кмітливості до невпізнання змінював своє справжнє обличчя, аби тільки приховати невситиме, нахабне нутро. До чиїх рук Гроші б не потрапляли, вони завжди спокусливо нашіптували своєму господареві: “Ми – сила! Ми – багатство. Ми – твоє щастя!” І вони мали рацію. Адже придбати за них можна було що завгодно: від найсмачніших делікатесів, втіхи і небачених коштовностей, до цілих країн, волі і навіть... життя. Все-все! Окрім одного – людської Совісті.
Стерпіти таку прикрість Гроші не могли. Розгнівались не на жарт і скликали велику раду. Поміж собою її Всесвітнім Грошовим Форумом назвали. Зібрались у найвідомішому і найбагатшому місті. Як і годиться, почесну президію обрали, бо називати її робочою вважали для себе образливим і принизливим. Головував на Форумі багатоликий, аж позеленілий від злісті і бундючності американський Долар. Праворуч від нього на збіговисько пихато позирав безжальний акселерат-кілер різних там Марок, Лір, Франків та іншої європейської грошової братії різнокольоровий Єврик. Ліворуч від Долара, лукаво комусь всміхаючись, помахував своїм лев’ячим хвостом англійський Фунт. З Доларом кокетували секретарки – японська Єна і шведська Крона. Отака собі президія.
А в залі! У розрахованому на тисячу місць приміщенні ніде було яблуку впасти. Кого там тільки не було! Красувались гроші усіх часів і народів, навіть ті, котрі можна тепер хіба що в колекціях або в музеях побачити. Були Гроші кам’яні і мідні. Були срібні, золоті і платинові. Були з зображеннями імператорів і фараонів, вождів і гетьманів, королів і царів, тварин і птахів. Були справжні і фальшиві... Були, були... Але всі вони, без винятку, носили на собі сліди бруду. В перших рядах дерев’яний російський Рубль перешіптувався з напівживим білоруським Зайчиком. Незалежна українська Гривна кокетувала з польським Злотим. А далі – Літи, Теньге, Ларі, Тугрики... В окремій почесній ложі сяяв Срібняк – один з тієї “тридцятки”, за яку продали Ісуса. Цю ложу, як вважали всі без винятку Гроші, він займав цілком заслужено. Адже, коли б не оті “тридцять”, то чи й взагалі втрималися б вони поміж Людей і чи розіп’яли б Сина Божого?
На такі закиди Гроші гнівно обурювались:
– Та до чого тут ми?! – горланили вони з кишень, гаманців, сейфів. – Вся справа у людській Совісті. Це вона Христа продала, вона!
– Та до чого тут я?! – ображалась Совість, – я відповідаю за вчинки, скоєні людьми з власної волі. А Петро продав Ісуса від страху. До речі, ним, як і всім іншим, володієте ви, Гроші!
Отак впродовж двох тисячоліть сперечались, аж поки не зібрався відомий Грошовий Форум.
– Вельмишановний пане Срібняк! Дорогі наші валюти, Гроші і грошенята! – задзенькав по золотому столу центами головуючий. – Маємо обговорити ту ганебну ситуацію, що склалась у світі з Грошима. Ми, всюдисущі і всесильні, ті, що в змозі купити усе без винятку, не здатні впоратись з якоюсь там людською Совістю! Ганьба, дорогі мої! Ганьба! Так докотимось, що не ми нею, а вона, ота, як її... Совість почне нами торгувать. Та де ж тоді хвалебна людська справедливість?! Ні! І ще раз – ні! Не повинно бути на землі нічого такого, аби нам, Грошам, не під силу було купити. Навіть Совість! Виступайте, вносьте ваші пропозиції. Тут всі свої, так що... не соромтесь і не скромничайте. Пам’ятайте тільки – для досягнення мети всі засоби хороші.
Першим слово взяв Срібняк. Не підводячись з крісла, він повчально задзвенів:
– З часом, шановні, нас стає дедалі більше. Ми все красивіші, вагоміші і хитріші. І це радує. Та ви, напевне, забули одне золоте правило: поділяй і володарюй! Оту зарозумілу, непідкупну Совість і поділяйте. Хоча... люди й без нас давно поділили її на чисту і брудну. Чули, як легковажно звикли вони підкреслювати: це, мовляв, людина з чистою Совістю. Або ще: “У нього – нечиста Совість”. Здається, хтось навіть книгу “Люди з чистою Совістю” написав. От і виходить, що наші володарі, – власники Грошей, – твердо увірували, що мають щонайменше дві Совісті. Одна, – напоказ, чиста, як сонце. Хоча, кажуть, і на ньому є плями. Інша ж – для щоденного вжитку, особливо, коли мова йде про нас – Гроші. Поділяйте, дорогенькі! І володарюйте!
Срібняк самовдоволено сяйнув лукавою посмішкою, а зал зірвався бурхливим шелестом і дзенькітом. Коли ці схвальні оплески уляглись, Долар підвів підсумки:
– Отже, друзі, не будемо марнувати золотого часу. Не даремно ж кажуть – час це Гроші. Наш з вами святий обов’язок у тому, щоб, збагачуючи Людину Грішми, збагачувати її і нечистою Совістю. За роботу, друзі мої! Незабаром оця, як її... Совість, опиниться поруч з нами – в тугих гаманцях і сталевих сейфах.
Люди й раніше помічали дивне явище, а тепер стикались з ним на кожному кроці: Гроші текли до багатих, а злидні – до бідних. Ніби Людина й не ледарює, і Совість має, а воно – отакі непереливки. Почали уважніше придивлятись до життя, і все більше дивувались: чим менше у Людини було Совісті, тим більше Грошей вона мала.
– І як вам те вдається? – цікавились бідні у багатих.
– Якби не був свинуватий, – відповідав повчальним тоном найбагатший, – то не був би і багатий.
Спочатку жадні і заздрісні, а пізніше – й люди порядні, почали мимоволі задумуватись: “Це ж скільки Грошей можна мати, якщо й зовсім Совісті позбутись!”
Та як не дивно, а й багаті часом ставали бідними. Особливо ті з них, хто над усе цінував власну Совість. Відтоді й намагались нехтувати не лише своєю, а й чужою Совістю. Іноді вони усамітнювались і вели з Совістю відверту і безсторонню розмову.
– Слухай, хто ти взагалі? Чого ти, Совісте, варта, якщо тебе ні в руках потримати, ні на зуб взяти? Кому ти така потрібна? Може тебе краще продати?
– Я – те, – десь глибоко в Людській душі озивалась Совість, – чим Бог нагороджує кожну Людину і чим не може похвастатись інша жива істота. Це – правда: я непомітна. Та це – тільки на око. А в житті мене у будь-якому вчинку видно, якщо, звичайно, то добра справа і благородний вчинок. Не випадково ж ви, Люди, полюбляєте говорити: “Ця справа зроблена на Совість", або ще...
– Ні! – відмела ці докази Людина. – Від тебе у житті одні неприємності. Стид хоч і не дим, а очі їсть. Та й грошей з тобою не наживеш. Одна морока з тобою, Совісте! Одна, слухай, морока! Краще тебе продати. Зайвого клопоту позбудусь та ще й Гроші матиму.
– Але ж... послухай, – схвильовано мовила Совість, – я те, що відрізняє тебе від тварини. Я тобі, повір, ще знадоблюсь. Не продавай... мене. Благаю...
– Знадобишся? Це ж для чого? – глузливо і в’їдливо запитала Людина.


Добавить комментарий
Ваше имя:
Введите код:
Комментарий:

А сынов все несут...А ти думай... думай...А вже котра осінь
Афганская аллеяАфганский вальсАллея света
БальзамБежит рекаБелая сирень
Без названияБеззаперечна істинаБілі тумани
Білий танецьБуянБуян
Было счастьеБыть может, не желтые листьяЧаклунка
Час каміння збиратиЧас проб'єЧервоні сльози
Четверта заметільЧетвертая метельЧетвертая метель
Чи то доля?..Чи залишимось кріпаками?..Чорна помста
Чорні тюльпаниЧорний снігЧто рассказать тебе, родимый?..
Цикламенні доліЦінуймо вчасноЦветы и звёзды
Цвіт калиниДарунок від БогаДе моя родина?
Девочка, девушка, женщинаДіти наші, дітиДжерело кохання
До тебеДомашние музеиДорога до раю
ДругуДума про КобзаряДва крила душі моєї
Є, що тілом...ЭхоЕще одно слово
Есть только жизньФотографияФрески пам’яті
Гірка спадщинаГитара и яГлаза
Глазами простого украинцаГоды, годыГорицвет
Хіба я винен?..Химеры счастьяХобі
Хто кого врятував...Хто кого врятував...Хвилини мовчання
И только ночьюІду до ТарасаІстина
Из неизведанного мираЖеланиеЖелания
Життя втомилоЖорстоке милосердяК юбилею
Кажется, вчераКак будто-бы вчераКак солнце
КайфКазка про Добре Серце, Мудру Голову та ЯзикКазка про Добро і Зло
Казка про ДолюКазка про ДолюКазка про Душу і Тіло
Казка про Душу і ТілоКазка про Гріхи і ПрощенняКазка про Життя або Полюби Смерть свою
Казка про любов і ненавистьКазка про молодість і старістьКазка про Память та Безпамятство
Казка про Правду-Справедливість та КривдуКазка про РічкуКазка про річку
Казка про Розум, Пам’ять та Безпам’ятствоКазка про ЩастяКазка про Сонце, Землю та Місяць
Казка про Сонце, Землю та МісяцьКазка про совістьКінь і свиня (байка)
Коли прийде мій часКоли прийде остання митьКолись...
КолокольчикКури не винніКузьмине болото
Кузнецовський вальсКвіти посаджуКвіти запізнілі
Ласкаво запрошуємоЛебеді біліЛебідь, Рак і Щука (байка)
ЛекарстваЛинуть хмариЛисочка
Літа моїЛысочка (из книги "Преданные")Любимой
ЛюблюЛюдці і горобціМелодия одиночества(Из книги "Преданные")
Мелодия одиночества(Из книги "Преданные")Мелодія самотностіМене не в силі полюбити ти
Мені однаковоМертві бджолиМи для жінок... або гірка істина
Ми скоро підемоМіжсезонняМісто над стиром
Мне бы спеть о судьбеМоє полеМожет из сказки
МолитваМостыМой стих
Моїй земній зоріМужчины не плачутНа дереві, на дубочку
На побачення (Оповідання)На руинахНа свидание (из книги "Преданные")
На вечном постуНачало началНад обрієм
Над самотнім кленомНароде мійНас так мало осталось
Настане часНавчітьНе бойтесь, вас не потревожу
Не бросайте на ветер словаНе хлібом єдинимНе люблю
Не оставляй меня!Не пнусь ни в корифеї, ніНе про себе тільки
Не распрощатьсяНе сбывшееся завещаниеНе учите нас жить
Не забули б...Не забывайте!Негрибные дожди
НеизбывностьНелиньНемеркнущие звезды
Неньчин рушникНеньчина пісняНепрохана - некликана...
Неужели так мало осталосьНевідомістьНічна пригода
НікаНика из книги "Преданные"Ніка (Оповідання-реквієм)
Низький уклінО, человечки!..О, камни!..
О спорт, ти -- світ!Ода чаюОдній земній зорі
ОксанаОсь і друге крило...Осеніє
Отак живуОтцвела сиреньОй, не вмирай, клене
Ой, не втихає...ПамятьПамяті Євгена Журавського
Памяти сина ІгоряПерезарядивПетро - Голуб
Підкови щастяПісня про ДніпроПісня про Кривий Ріг
Піймати карасяПламя и пепелПлетью по сердцу
По ком это колокол?..По воле совестиПобачення з поліссям
ПочудилосьПодамся в артистиПодих незримої тіні
Подорож у життяПокаяниеПоліська легенда
ПолісяночкаПонад стиромПора, пора
ПорозумілисьПоследний подарокПосох
ПоспішаймоПостріли в себеПостріли в себе
Повідай, сину...ПраведникамПравнучці Олі на перші роковини
Превыше клятвыПро розумПроснись!
Прости за всёПростити не зможеРано списывать
Роки молодіРоман без продолженияРоса и солнце
Розумні дітиСе ля віСемейные альбомы
Серце матеріЩастяСхилилися верби
Сирота-тополяСкит и храмСлед
СловаСмутокСніг
Снова падают пистьяСобратьям по перуСолодкі сльози
СонСпадщинаСповідь
Стежка до серцяСударка и женаСвіте мій
Світе мій яснийСвята земляСын
Такая зимаТам брат брату не мститТатьянам
Тэдиум витэТеньТи – одна
Тисячоліття третьогоТолько бы вместеТретий тост
Троянда і шипшинаТроянди для ДіаниУ широкім полі
Уходит в прошлое войнаУкраїнці мої, українціУкраїнське село
Усім усіхВальс юностиВчора було літечко
Вечная юностьВелкам, о Евро!Вельможе
ВетерВетеранамВезе ж людям!
ВідпочиньВіє вітер в поліВийди, доню, у зоряну ніч
Вже котрий рік?..Владыки вечностиВогонь вогнем...
Восьмидесятые ХХ-го столетьяВот почему вздыхали горыВремена года
Все чаще слезыВсе попередуВсе простят
Высшая наградаЯ до вас повернусьЯ жить устал...
Я посилаю тобіЯ уйдуЯкось рано-раненько
За роки довгого життяЗа себяЗагадковий феномен
Загнанной лошадьюЗагублена красаЗакон для всіх
Законний господар або ж Ну й нахаба!ЗавистьЗайва краплина
Зеркало душиЗіркиЗнал я женщин
Золота рибкаЗоря моя вже впалаЗупиниться серце
Вы творческий человек?
У Вас есть собственные стихи или проза?
Вы имеете отношение к нашему городу - Кривому Рогу?
Мы будем рады абсолютно бесплатно опубликовать Ваше творчество в текущем разделе.
Для этого нужно просто написать нам.