Кривой Рог > Писатели и поэты > Грес Анатолий Петрович > Казка про Сонце, Землю та Місяць | Писатели и поэты Кривого Рога - 1775.dp.ua
Казка про Сонце, Землю та Місяць


Впродовж усієї довгої ночі плив він золотавим колом над зачарованою сном Землею, з невимовною насолодою купався в дивовижному яскравому зорепаді, несміливо і ніяково наближався до найяскравішої на небосхилі зірки, неначе й справді збирався освідчитись їй у потаємному палкому коханні. І разом з тим увесь час лив на Землю своє ніжне, сріблясто-біле проміння. А під ранок, коли чародій-Місяць впав до небосхилу, з протилежної сторони величезним багрянистим шаром виринуло з-за обрію Сонце.
-- Доброго ранку, Земле! -- прокотилось тієї ж миті з краю в край традиційне сонячне привітання.
-- Доброго дня, Сонечко! -- людською мовою, голосами тварин, пташиним співом, шумом лісів, шелестом полів, плескотом хвиль, подихом вітрів відгукнулась на привітання Земля.
Від задоволення Сонце окропило її новою хвилею ніжних променів і запитало:
-- Як ви там поживаєте, дорогі мої земляни? Чи в мирі і злагоді насолоджуєтесь моїми щедрими дарами? Чи старанно оберігаєте Життя на вашій матінці-планеті?
Та у відповідь -- ні людських голосів, ні пташиного співу. У відповідь -- одна мертва тиша! Такої тривожної і насторожливої тиші Сонцю чути від Землі ще не доводилось. « Що це з нею?! Що сталось з моєю улюбленою донечкою?! -- запитувало себе Сонце. Звідки ж йому було знати, що хвалитись Землі й справді було нічим. За всю мільйоннолітню історію на ній жодного дня не минало без убивств та воєн, без хвороб та катастроф, без горя і сліз. Не здогадувалось Сонце, що насправді діється там, за густими чорними хмарами, зазирнути куди йому було неможливо. Та коли воно освітило найвищу на Землі вершину, у ту ж мить почуло не звичайну, а космічну мову своєї доньки-Землі. То була дивна, але зрозуміла мова, і супроводжувалась вона чарівною, урочистою мелодією пісні:
« Я -- Земля! Я -- Земля!
Я своих провожаю питомцев : сыновей, дочерей.
Долетайте до самого Солнца!
И домой возвращайтесь скорей!»
-- Земле! Донечко моя люба, про що це ти?! Опам’ятайся! Не долетять твої дітоньки! Спопеляться, розсіються у Космосі невидимими часточками. Та й для чого їм до мене летіти? Адже моя щедрість для Землі не знає меж! Чи не так?
Розмірковуючи над тим застереженням, Земля довго мовчала. А потім заговорила тією ж таки космічною мовою:
-- На небосхилі чимало зірок: і гарячо-рожевих, і холодно-блакитних, і сліпучо-яскравих, і ледь помітних. А ти, Сонечко, з усіх -- найближча Зірка. Але що я про тебе знаю? Про це навіть говорити незручно, бо то лише здогадки та дрібниці. Ні, не сприймай моє одкровення за докір. Я і про себе знаю не більше. Ось ти мене донечкою називаєш. Що ж, це не тільки приємно, а й втішно. Але хто ти, моя нене? Звідки взялась? І звідки взялись я, Земля, і мій ясноликий братик Місяць? Чи є у мене в Космосі ще брати та сестри? І не якісь там далекі, так звані «названі», а справжні, так би мовити рідні по розуму і крові? Чи й на них, вирує таке ж бурхливе і неспокійне життя? Бачиш, Сонечко, скільки у мене запитань?! Я ж готова слухати тебе увесь день, до самого заходу. Готова слухати щодня, доки ти світиш і зігріваєш усе на мені суще.
На якусь мить Земля змовкла, повернулась до Сонця своїм чарівним обличчям і, неначе стверджуючи серйозність своїх намірів та правдивість обіцянок, ствердно кивнула полюсами. У відповідь денне Світило сяйнуло щирою сонячною посмішкою і приступило до своєї, цікавої для Землі і землян оповідь. І розпочало її саме ось із чого:
-- Так, Земле, я й справді найближча до тебе Зірка. І дійсно -- твоя мати, бо народила тебе мільярди років тому із своїх променів. Я -- Зірка, а це вже люди від того, що дарую їм світло, назвали мене Сонцем. По-їхньому, значить, світлом. У мене теж є своя мати. У Космосі таких, як моя, безліч. І у кожної -- своє ім’я. А от мою там, у тебе на Землі, назвали Молочним , або ж інакше -- Чумацьким Шляхом. Говорячи вашою, земною мовою, у моєї неньки-Галактики сотні мільярдів отаких, як оце, я доньок. І розпорошені та згуртовані вони у Космосі таким чином, що з Землі виглядають на зоряному небі відносно яскравою, сріблясто-білою смугою. Тому й Шлях, що смугою. Тому й Молочний, що білою. Про свою неньку- Галактику я могла б розповідати не годинами, а роками. Розказала б, наприклад, про те, що розмір її неуявний, бо світло перетинає Молочний Шлях з краю в край за сотні світлових років. Це, коли кожної секунди з тих сотень років воно пролітає не менше трьохсот тисяч кілометрів. Щосекунди! І я -- Сонце, твоя рідна матір, лише крихта у тому неосяжному Просторі.
Сонце збиралось продовжити розповідь про Молочний Шлях, та Земля не втрималась і заговорила першою:
-- Так, Сонечко, так. Все це -- аж надто цікаво. Та про свою матір і своїх сестер розкажеш іншим разом. А тепер я хотіла б почути щось цікаве про тебе саму.
-- Воно б і нічого, але розповідати про себе якось незручно. Та якщо ти так наполягаєш… Але почну з іншого. Ти повинна мати бодай найменші уявлення про наш Всесвіт, про Космос взагалі. Ось ти, Земле, увесь час рухаєшся. Разом із своїм супутником-Місяцем навколо власної осі обертаєшся. Повернешся навколо неї один раз і ця доба закінчується, а наступна -- починається. Та й це не все: ти постійно і дивним чином обертаєшся навколо мене. Обійдеш мене по колу один раз і там , на твоїй поверхні один рік закінчується, а наступний починається. А я хоч і Зірка, а на місці теж не стою. Разом зі своїми сестрами-зірками та дітьми-


Добавить комментарий
Ваше имя:
Введите код:
Комментарий:

А сынов все несут...А ти думай... думай...А вже котра осінь
Афганская аллеяАфганский вальсАллея света
БальзамБежит рекаБелая сирень
Без названияБеззаперечна істинаБілі тумани
Білий танецьБуянБуян
Было счастьеБыть может, не желтые листьяЧаклунка
Час каміння збиратиЧас проб'єЧервоні сльози
Четверта заметільЧетвертая метельЧетвертая метель
Чи то доля?..Чи залишимось кріпаками?..Чорна помста
Чорні тюльпаниЧорний снігЧто рассказать тебе, родимый?..
Цикламенні доліЦінуймо вчасноЦветы и звёзды
Цвіт калиниДарунок від БогаДе моя родина?
Девочка, девушка, женщинаДіти наші, дітиДжерело кохання
До тебеДомашние музеиДорога до раю
ДругуДума про КобзаряДва крила душі моєї
Є, що тілом...ЭхоЕще одно слово
Есть только жизньФотографияФрески пам’яті
Гірка спадщинаГитара и яГлаза
Глазами простого украинцаГоды, годыГорицвет
Хіба я винен?..Химеры счастьяХобі
Хто кого врятував...Хто кого врятував...Хвилини мовчання
И только ночьюІду до ТарасаІстина
Из неизведанного мираЖеланиеЖелания
Життя втомилоЖорстоке милосердяК юбилею
Кажется, вчераКак будто-бы вчераКак солнце
КайфКазка про Добре Серце, Мудру Голову та ЯзикКазка про Добро і Зло
Казка про ДолюКазка про ДолюКазка про Душу і Тіло
Казка про Душу і ТілоКазка про Гріхи і ПрощенняКазка про Життя або Полюби Смерть свою
Казка про любов і ненавистьКазка про молодість і старістьКазка про Память та Безпамятство
Казка про Правду-Справедливість та КривдуКазка про РічкуКазка про річку
Казка про Розум, Пам’ять та Безпам’ятствоКазка про ЩастяКазка про Сонце, Землю та Місяць
Казка про Сонце, Землю та МісяцьКазка про совістьКінь і свиня (байка)
Коли прийде мій часКоли прийде остання митьКолись...
КолокольчикКури не винніКузьмине болото
Кузнецовський вальсКвіти посаджуКвіти запізнілі
Ласкаво запрошуємоЛебеді біліЛебідь, Рак і Щука (байка)
ЛекарстваЛинуть хмариЛисочка
Літа моїЛысочка (из книги "Преданные")Любимой
ЛюблюЛюдці і горобціМелодия одиночества(Из книги "Преданные")
Мелодия одиночества(Из книги "Преданные")Мелодія самотностіМене не в силі полюбити ти
Мені однаковоМертві бджолиМи для жінок... або гірка істина
Ми скоро підемоМіжсезонняМісто над стиром
Мне бы спеть о судьбеМоє полеМожет из сказки
МолитваМостыМой стих
Моїй земній зоріМужчины не плачутНа дереві, на дубочку
На побачення (Оповідання)На руинахНа свидание (из книги "Преданные")
На вечном постуНачало началНад обрієм
Над самотнім кленомНароде мійНас так мало осталось
Настане часНавчітьНе бойтесь, вас не потревожу
Не бросайте на ветер словаНе хлібом єдинимНе люблю
Не оставляй меня!Не пнусь ни в корифеї, ніНе про себе тільки
Не распрощатьсяНе сбывшееся завещаниеНе учите нас жить
Не забули б...Не забывайте!Негрибные дожди
НеизбывностьНелиньНемеркнущие звезды
Неньчин рушникНеньчина пісняНепрохана - некликана...
Неужели так мало осталосьНевідомістьНічна пригода
НікаНика из книги "Преданные"Ніка (Оповідання-реквієм)
Низький уклінО, человечки!..О, камни!..
О спорт, ти -- світ!Ода чаюОдній земній зорі
ОксанаОсь і друге крило...Осеніє
Отак живуОтцвела сиреньОй, не вмирай, клене
Ой, не втихає...ПамятьПамяті Євгена Журавського
Памяти сина ІгоряПерезарядивПетро - Голуб
Підкови щастяПісня про ДніпроПісня про Кривий Ріг
Піймати карасяПламя и пепелПлетью по сердцу
По ком это колокол?..По воле совестиПобачення з поліссям
ПочудилосьПодамся в артистиПодих незримої тіні
Подорож у життяПокаяниеПоліська легенда
ПолісяночкаПонад стиромПора, пора
ПорозумілисьПоследний подарокПосох
ПоспішаймоПостріли в себеПостріли в себе
Повідай, сину...ПраведникамПравнучці Олі на перші роковини
Превыше клятвыПро розумПроснись!
Прости за всёПростити не зможеРано списывать
Роки молодіРоман без продолженияРоса и солнце
Розумні дітиСе ля віСемейные альбомы
Серце матеріЩастяСхилилися верби
Сирота-тополяСкит и храмСлед
СловаСмутокСніг
Снова падают пистьяСобратьям по перуСолодкі сльози
СонСпадщинаСповідь
Стежка до серцяСударка и женаСвіте мій
Світе мій яснийСвята земляСын
Такая зимаТам брат брату не мститТатьянам
Тэдиум витэТеньТи – одна
Тисячоліття третьогоТолько бы вместеТретий тост
Троянда і шипшинаТроянди для ДіаниУ широкім полі
Уходит в прошлое войнаУкраїнці мої, українціУкраїнське село
Усім усіхВальс юностиВчора було літечко
Вечная юностьВелкам, о Евро!Вельможе
ВетерВетеранамВезе ж людям!
ВідпочиньВіє вітер в поліВийди, доню, у зоряну ніч
Вже котрий рік?..Владыки вечностиВогонь вогнем...
Восьмидесятые ХХ-го столетьяВот почему вздыхали горыВремена года
Все чаще слезыВсе попередуВсе простят
Высшая наградаЯ до вас повернусьЯ жить устал...
Я посилаю тобіЯ уйдуЯкось рано-раненько
За роки довгого життяЗа себяЗагадковий феномен
Загнанной лошадьюЗагублена красаЗакон для всіх
Законний господар або ж Ну й нахаба!ЗавистьЗайва краплина
Зеркало душиЗіркиЗнал я женщин
Золота рибкаЗоря моя вже впалаЗупиниться серце
Вы творческий человек?
У Вас есть собственные стихи или проза?
Вы имеете отношение к нашему городу - Кривому Рогу?
Мы будем рады абсолютно бесплатно опубликовать Ваше творчество в текущем разделе.
Для этого нужно просто написать нам.