Кривой Рог > Писатели и поэты > Грес Анатолий Петрович > Казка про Щастя | Писатели и поэты Кривого Рога - 1775.dp.ua
«Ми працю любимо, що в творчість перейшла.
І музику палку, що серце ніжно тисне.
У щастя людського є рівних два крила:
Троянда й виноград – красиве і корисне».
Жила-була Людина. Є вона й понині. І не просто – живе, а усе своє життя борсається, скитається-поневіряється як знайомими, так і зовсім чужими світами. Як не по льодяних безгоміннях, то в пекельних піщаних пустелях блукає. Як не по крутих горах, то по безкраїх мерзлотах спотикається. Десятиліттями, бува, отак свого щастя шукає.
І ось одного разу, коли важка втома і глибока зневіра довели нещасну шукачку до відчаю, коли розтанула остання надія і вмерла любов до власного життя, стежка привела Людину до підніжжя височенної гори. В променях сонця, що сходило, її льодяна вершина сяяла-вигравала мільярдами діамантів. Здавалося, простягни руку, і будеш казково багатим. Але Людина була вкрай втомленою, голодною, виснаженою і ледь пересувала ноги.
– А ти присядь, перепочинь, – поруч почувся незнайомий, лагідний голос. – Мені давно хочеться з тобою поговорити.
– Поговорити? Гм... Чому б і ні? Але хто ти? Я тебе зовсім не бачу.
– Еге ж, не бачиш. І не дивуйся. Адже я те, що ти усе життя шукаєш. І в морях-океанах, і на землі, і під землею, хоч завжди і всюди я було поруч з тобою. Тільки простягни руку, тільки відкрий ширше очі, протри зіниці. Мені до болю прикро, що ти, Людино, істота розумна, але так і не помічала мене усі ці довгі роки. Адже я... Я – твоє щастя.
Наступної миті в кількох кроках дивним рожево-малиновим сяйвом спалахнула величезна напівпрозора куля. Залишаючись на місці, вона безупинно оберталась навколо себе. Її ніжні промені пестили втомлені очі, вироблені руки, зморене обличчя Людини і та, відчувши невимовне блаженство, почала занурюватись у приємне тепло і солодкий душевний спокій.
– Яке щастя! Яке щастя! – шепотіла Людина у напівсні. – І я не раз хотіла з тобою побалакати. Хотіла запитати – чому досі тебе не знаходила?
– О, бідолашна моя Людинонько! Не сумніваюсь, нам дійсно є про що поговорити. Адже знаю: кожному хочеться вірити, що саме він народився для щастя. На жаль, ви змалечку переконані, що не ви створені для мене, а я – для кожного з вас.
– Так вже й змалечку? – зарозуміло всміхнулась Людина і глузливо додала: – Може з самих пелюшок?
Щастя ні крапельки не образилось, а тільки й собі посміхнулось – мудро і поблажливо:
– Гаразд. Хочеш переконатись? Тоді загляньмо в перший-ліпший пологовий будинок.
У ту ж мить блискуча куля погасла і видіння перенесли обох у післяпологову кімнату. Там панувала метушня і стояв неймовірний дитячий галас.
– Тепер прислухайся. Серцем прислухайся. Чуєш?
І Людина спробувала щось у цьому гаморі вловити.
– Щастя! Молока! Тепла! – без слів викрикувало щойно народжене немовля.
– Їжі! Спокою! Щастя! – волало тією ж, одним матерям зрозумілою мовою, інше, народжене хвилинкою раніш.
– Щастя! Щастя! – неслось з кожного дитячого ліжечка.
– Я тебе розумію, синку, – радісно всміхалась молода мати. – Буде тобі молоко, буде! Тільки рости великим і щасливим.
– Не плач, донечко, – втішала своє дитя інша. – Ось, трішки відпочину... І зігрію, й нагодую. Рости щасливою, доню. Здоровою і щасливою.
А новонароджені ніби й не чули тих обіцянок, бо продовжували борсатись, кривлятись, кричати, настирно нагадуючи світові про бажання не майбутнього, а негайного особистого щастя. У тому несамовитому лементі Людина, мабуть, пригадала перші миті й свого існування і в знак співчуття та втіхи одним серцем зрозуміла – так, бажання щастя приходить разом з народженням. А срібляста куля знову сяйнула дивовижними променями і зауважила:
– Ось, бачиш? Свою боротьбу за щастя люди починають з перших кроків. І повір, минатимуть десятиліття, а оті двоє, та й усі інші, котрих ми тут чули, якого тільки щастя собі не бажатимуть. Так само, як і ти, шукатимуть його і боротимуться за нього, не шкодуючи ні сил, ні самого життя. І робитимуть так доти, аж поки не забажають останнього, можливо, найбільшого свого щастя, – відійти в інший світ без ганьби, без болю та страждань. Піти з життя, так і не помітивши того відходу, як не помічали свого засинання.
– Досить! Не говори мені такого! – вкрай обурилась Людина. – Невже ти хочеш сказати, що ми, Люди, даремно існуємо, бо витрачаємо усе життя на боротьбу за якийсь міраж? Тоді... Хто ти, щастя? В якій країні і по якій землі блукаєш? З ким ти і в чому?
– Що ж, зрозуміти твій гнів, твою невдоволеність і розчарування не важко, – зітхнуло Щастя. – Адже у кожного я – своє. Пригадай хоча б неспростовну істину: у кожного – свій хрест і нести його він мусить сам.
– Знаю, знаю. Але від того нікому не легше.
– Ти тільки мене не перебивай. Наберись терпіння і вислухай до кінця. Адже не кожному і не щодня випадає поговорити зі своїм щастям відверто і віч-на-віч. А ображатись на мене ти й без цього втомилась. Та й не одна така нагода ще випаде. Тож слухай далі. Ви, Люди, істоти мудрі, практичні, але чомусь полюбляєте вигадувати легенди і глибоко в них вірити. За однією з таких древніх легенд у кожної Людини – своя Мойра, тобто, своя покровителька Долі. Хоч я і Щастя, але теж маю свою Мойру. Та ще міцніше залежу від богині удачі Фортуни і трьох її доньок – Клото, Лахесіс і Атропи. Перша, найстарша, нібито невтомно пряде тонку нитку людського життя. Друга, середульша, визначає Долю людини. А вже третя, наймолодша, оту тонку нитку час від часу безжально перериває. Невидимими примарами кружляють ці три богині навколо кулі Фортуни, повертають її до Людини різними боками і з захопленням та розвагою спостерігають, як ото кожен смертний прагне будь-що відколупнути від плямистої кулі більший шматочок свого щастя. Спіймати, так би мовити, свого Синього птаха.
– Від кулі? – щиро дивується Людина. – Чи не від такої, як оце тепер переді мною? Гм... Чула про колесо Фортуни. Про її посмішку теж чула. А от щоб куля... Хоча, яка різниця, адже ні тієї посмішки, ні того колеса бачити не доводилось. То розкажи про кимсь вигадану кулю.
– Можна було б і розказати. Але як тоді бути з десятком твоїх запитань відносно щастя? “Де воно? В якій країні? На якій землі?” Та, зважаючи на те, що ви, люди, створіння допитливі і нетерплячі, почну все-таки з кулі. А що колесо, що куля – різниці, повір, ніякої. Головне, аби воно крутилось, а відтак – поверталось до людини то солодкою вдачею, то гірким розчаруванням. Іншими словами – то щастям, то – навпаки. Отже... Я народжувалось і існувало повсюди, де народжувались і мешкали люди. Ось і до цього часу виблискую такою собі величезною плямистою, як шахівниця, кулею. Світлі поля виграють яскравіше сонячних променів, смакують солодше меду і жаданні для кожного, як сама воля.


Добавить комментарий
Ваше имя:
Введите код:
Комментарий:

А сынов все несут...А ти думай... думай...А вже котра осінь
Афганская аллеяАфганский вальсАллея света
БальзамБежит рекаБелая сирень
Без названияБеззаперечна істинаБілі тумани
Білий танецьБуянБуян
Было счастьеБыть может, не желтые листьяЧаклунка
Час каміння збиратиЧас проб'єЧервоні сльози
Четверта заметільЧетвертая метельЧетвертая метель
Чи то доля?..Чи залишимось кріпаками?..Чорна помста
Чорні тюльпаниЧорний снігЧто рассказать тебе, родимый?..
Цикламенні доліЦінуймо вчасноЦветы и звёзды
Цвіт калиниДарунок від БогаДе моя родина?
Девочка, девушка, женщинаДіти наші, дітиДжерело кохання
До тебеДомашние музеиДорога до раю
ДругуДума про КобзаряДва крила душі моєї
Є, що тілом...ЭхоЕще одно слово
Есть только жизньФотографияФрески пам’яті
Гірка спадщинаГитара и яГлаза
Глазами простого украинцаГоды, годыГорицвет
Хіба я винен?..Химеры счастьяХобі
Хто кого врятував...Хто кого врятував...Хвилини мовчання
И только ночьюІду до ТарасаІстина
Из неизведанного мираЖеланиеЖелания
Життя втомилоЖорстоке милосердяК юбилею
Кажется, вчераКак будто-бы вчераКак солнце
КайфКазка про Добре Серце, Мудру Голову та ЯзикКазка про Добро і Зло
Казка про ДолюКазка про ДолюКазка про Душу і Тіло
Казка про Душу і ТілоКазка про Гріхи і ПрощенняКазка про Життя або Полюби Смерть свою
Казка про любов і ненавистьКазка про молодість і старістьКазка про Память та Безпамятство
Казка про Правду-Справедливість та КривдуКазка про РічкуКазка про річку
Казка про Розум, Пам’ять та Безпам’ятствоКазка про ЩастяКазка про Сонце, Землю та Місяць
Казка про Сонце, Землю та МісяцьКазка про совістьКінь і свиня (байка)
Коли прийде мій часКоли прийде остання митьКолись...
КолокольчикКури не винніКузьмине болото
Кузнецовський вальсКвіти посаджуКвіти запізнілі
Ласкаво запрошуємоЛебеді біліЛебідь, Рак і Щука (байка)
ЛекарстваЛинуть хмариЛисочка
Літа моїЛысочка (из книги "Преданные")Любимой
ЛюблюЛюдці і горобціМелодия одиночества(Из книги "Преданные")
Мелодия одиночества(Из книги "Преданные")Мелодія самотностіМене не в силі полюбити ти
Мені однаковоМертві бджолиМи для жінок... або гірка істина
Ми скоро підемоМіжсезонняМісто над стиром
Мне бы спеть о судьбеМоє полеМожет из сказки
МолитваМостыМой стих
Моїй земній зоріМужчины не плачутНа дереві, на дубочку
На побачення (Оповідання)На руинахНа свидание (из книги "Преданные")
На вечном постуНачало началНад обрієм
Над самотнім кленомНароде мійНас так мало осталось
Настане часНавчітьНе бойтесь, вас не потревожу
Не бросайте на ветер словаНе хлібом єдинимНе люблю
Не оставляй меня!Не пнусь ни в корифеї, ніНе про себе тільки
Не распрощатьсяНе сбывшееся завещаниеНе учите нас жить
Не забули б...Не забывайте!Негрибные дожди
НеизбывностьНелиньНемеркнущие звезды
Неньчин рушникНеньчина пісняНепрохана - некликана...
Неужели так мало осталосьНевідомістьНічна пригода
НікаНика из книги "Преданные"Ніка (Оповідання-реквієм)
Низький уклінО, человечки!..О, камни!..
О спорт, ти -- світ!Ода чаюОдній земній зорі
ОксанаОсь і друге крило...Осеніє
Отак живуОтцвела сиреньОй, не вмирай, клене
Ой, не втихає...ПамятьПамяті Євгена Журавського
Памяти сина ІгоряПерезарядивПетро - Голуб
Підкови щастяПісня про ДніпроПісня про Кривий Ріг
Піймати карасяПламя и пепелПлетью по сердцу
По ком это колокол?..По воле совестиПобачення з поліссям
ПочудилосьПодамся в артистиПодих незримої тіні
Подорож у життяПокаяниеПоліська легенда
ПолісяночкаПонад стиромПора, пора
ПорозумілисьПоследний подарокПосох
ПоспішаймоПостріли в себеПостріли в себе
Повідай, сину...ПраведникамПравнучці Олі на перші роковини
Превыше клятвыПро розумПроснись!
Прости за всёПростити не зможеРано списывать
Роки молодіРоман без продолженияРоса и солнце
Розумні дітиСе ля віСемейные альбомы
Серце матеріЩастяСхилилися верби
Сирота-тополяСкит и храмСлед
СловаСмутокСніг
Снова падают пистьяСобратьям по перуСолодкі сльози
СонСпадщинаСповідь
Стежка до серцяСударка и женаСвіте мій
Світе мій яснийСвята земляСын
Такая зимаТам брат брату не мститТатьянам
Тэдиум витэТеньТи – одна
Тисячоліття третьогоТолько бы вместеТретий тост
Троянда і шипшинаТроянди для ДіаниУ широкім полі
Уходит в прошлое войнаУкраїнці мої, українціУкраїнське село
Усім усіхВальс юностиВчора було літечко
Вечная юностьВелкам, о Евро!Вельможе
ВетерВетеранамВезе ж людям!
ВідпочиньВіє вітер в поліВийди, доню, у зоряну ніч
Вже котрий рік?..Владыки вечностиВогонь вогнем...
Восьмидесятые ХХ-го столетьяВот почему вздыхали горыВремена года
Все чаще слезыВсе попередуВсе простят
Высшая наградаЯ до вас повернусьЯ жить устал...
Я посилаю тобіЯ уйдуЯкось рано-раненько
За роки довгого життяЗа себяЗагадковий феномен
Загнанной лошадьюЗагублена красаЗакон для всіх
Законний господар або ж Ну й нахаба!ЗавистьЗайва краплина
Зеркало душиЗіркиЗнал я женщин
Золота рибкаЗоря моя вже впалаЗупиниться серце
Вы творческий человек?
У Вас есть собственные стихи или проза?
Вы имеете отношение к нашему городу - Кривому Рогу?
Мы будем рады абсолютно бесплатно опубликовать Ваше творчество в текущем разделе.
Для этого нужно просто написать нам.