Кривой Рог > Писатели и поэты > Грес Анатолий Петрович > Казка про Розум, Пам’ять та Безпам’ятство | Писатели и поэты Кривого Рога - 1775.dp.ua
Вхід до безконечної печери знаходився у найглибшому місці Світового океану. Неначе навмисне він був завалений величезними каменюками-скелями. А у самій печері в цілковитій безпросвітній темряві мільйонами років панувала глибока жахлива тиша. Ота печера залишалась єдиним на планеті зручним місцем для спілкування між найвеличнішими і найпотаємнішими, ніким невидимими творіннями матінки-Природи. Цікаво, що їхнє спілкування ніколи не порушувало ані мертвої підземної тиші, ані непроглядного мороку. Можливо, тому , що відбувалось воно дивним-предивним способом - шляхом обміну думками, які не тільки не ґвалтували тієї тиші, а й самі її полюбляли.
Тим часом у підземному царстві витала одна, звернена до самої себе думка.
- Я - Розум! Ніким і нічим не перевершений Розум! Але чому скнію отут, в підземеллі, у цьому мертвому світі? Чому не розквітаю там, нагорі, де буяє життя? - вкотре запитувало себе подумки найдивовижніше творіння Всевишнього. - І як ото Всесвіт міг мільярди років вільно обходитись без мене? Адже сьогодні там, під сонцем і зірками, вчені мужі стверджують начебто не тільки люди, а й все живе, ба, навіть вода, залізо, камені, одним словом усе суще на планеті і в усьому Всесвіті, має те, що вони називають пам’яттю. І хто вона, зрештою, така, якщо наважуються говорити, нібито без неї я - ніщо?! Адже пригадую, що своє існування принаймні тут, на одній з незліченних планет Всесвіту, відчув разом з появою першої живої часточки - молекули Життя. Відтоді малопомітний, майже нічого не значущий і нікому непотрібний блукав я мільйонами років то в генах першої живої клітини, то в щупальцях океанських медуз, то на самісінькому дні первісного ока. Де тільки не блукав! Але, на жаль, ніяк не міг відшукати собі надійного і корисного притулку. Як тільки довго й марудно те продовжувалось!! Та, слава Творцю, усьому буває не лише початок, а й кінець. Тож нарешті кілька мільярдів років тому, чи то випадково, чи й по Його волі, мені невимовно поталанило. Натрапив я тоді на живі, наймолодші з усіх, надзвичайні клітини. Я б сказав - диво-клітини.. Саме тому й диво-клітини, що потім вони не лише засіяли усі куточки живих створінь, а ще й налагодили за допомогою щупальців-відростків тісні між собою зв’язки. І, що найдивовижніше, з часом диво-клітини пройшли, як кажуть тепер на землі, справжню спеціалізацію. Одні почали відрізняти світло від темряви і реагували лише на промені, інші відповідали на дотик, а ще інші - тільки на хімічні чи фізичні подразники, Завдяки цьому живі створіння і почали відчувати своє у світі існування. І лише кілька останніх сот років люди почали називати диво-клітини нервовими. У порівнянні з вічністю це відбулось тільки вчора. На жаль багато-багато тисячоліть вони не мали головного: не було у них справжнього, розумного керівника, єдиного і незамінного, який при потребі міг би не лише узгоджувати їхні дії, а й наказувати, примушувати, радити, навіть їх оберігати. А головне, міг би навчити їх, та й самого себе, одночасно аналізувати усі відчуття і тільки потім посилати нові, необхідні для живих створінь, команди-сигнали. Як , приміром, залюбки роблю це я. Невже оце і є моя справжня найвища сутність?! Невже саме мені волею Творця судилося стати найдосконалішим і найціннішим після Життя надбанням Всесвіту - Розумом?!!
Можливо, довго б ще розмірковував Розум над своїм призначенням і своєю роллю у долі живих створінь, та саме тут сталось диво-дивнеє. Сталося таке, чого навіть Розум не очікував і що , мабуть, буває лише у казці. Спочатку всю безкінечність печери пронизав ледь помітний, гострий, синьо-блакитний промінь, що згодом розлився по підземеллі в дивної краси, з безліччю кольорів та відтінків, світло. Таке красиве й чисте, таке м’яке й тепле, що навіть Розум, величний і тверезий Розум, від несподіванки спочатку навіть потьмарився. А коли остаточно прийшов до тями, то нікого й нічого, окрім дивовижно-чарівного світла, так і не побачив. Проте явно відчув, як у його розумування втрутилась до болю знайома, що прилинула з іншого закутка печери, Думка. І видалась вона Розумові чіткою й, як те сяйво, що її принесло, світлою та прозорою, цікавою і незаперечною. Думка-гість чемно привіталась, а потім мовила:
- Так, Розуме, твої здогадки відносно власної неперевершеності майже абсолютна істина. Але я не випадково кажу «майже». Бо ж не варто, повір, тобі цим так хизуватись. Їй же Богу, не варто. А ти, бачу, мене все таки пізнав. Так, це я - Пам’ять, матір і серце людського Розуму. Варто серцю зупинитись на лічені хвилини і першим вмирає мозок, а разом з ним і ти, Розуме. Вмираєш повністю чи частково. але вмираєш. І тоді, як наслідок , з істоти розумної людина перетворюється в щось людиноподібне, з характерною для цього стану забудькуватістю, а чи й повним безпам’ятством. Де й дівається тоді хвалебний високий інтелект, навіть проста здатність тверезо мислити. Тобі, дорогенький, варто запам’ятати одне: я - Пам’ять, без тебе можу існувати, а от Розуму без Пам’яті взагалі не буває. Не гнівайся за це на мене і не ображайся, але так воно і є. І не я таке вигадала.
- Досить! Чуєш, досить переконувати мене в дурницях!- Розум послав Пам’яті свою різку думку. - Якщо вже така розумна, то давай знайомитись ближче. Отам і побачимо, хто чого вартий. Не знаю, де ти блукала мільярди років поспіль, тож поки що розтлумач мені, хто ти взагалі і звідки взялась ?
- Я й сама збиралась про все розповісти. І дякую, що ти поцікавився моїм минулим. А вже щодо мого майбутнього і говорити нічого: адже про те, що від нього залежить вся подальша доля цієї планети, люди навіть не здогадуються.


Добавить комментарий
Ваше имя:
Введите код:
Комментарий:

А сынов все несут...А ти думай... думай...А вже котра осінь
Афганская аллеяАфганский вальсАллея света
БальзамБежит рекаБелая сирень
Без названияБеззаперечна істинаБілі тумани
Білий танецьБуянБуян
Было счастьеБыть может, не желтые листьяЧаклунка
Час каміння збиратиЧас проб'єЧервоні сльози
Четверта заметільЧетвертая метельЧетвертая метель
Чи то доля?..Чи залишимось кріпаками?..Чорна помста
Чорні тюльпаниЧорний снігЧто рассказать тебе, родимый?..
Цикламенні доліЦінуймо вчасноЦветы и звёзды
Цвіт калиниДарунок від БогаДе моя родина?
Девочка, девушка, женщинаДіти наші, дітиДжерело кохання
До тебеДомашние музеиДорога до раю
ДругуДума про КобзаряДва крила душі моєї
Є, що тілом...ЭхоЕще одно слово
Есть только жизньФотографияФрески пам’яті
Гірка спадщинаГитара и яГлаза
Глазами простого украинцаГоды, годыГорицвет
Хіба я винен?..Химеры счастьяХобі
Хто кого врятував...Хто кого врятував...Хвилини мовчання
И только ночьюІду до ТарасаІстина
Из неизведанного мираЖеланиеЖелания
Життя втомилоЖорстоке милосердяК юбилею
Кажется, вчераКак будто-бы вчераКак солнце
КайфКазка про Добре Серце, Мудру Голову та ЯзикКазка про Добро і Зло
Казка про ДолюКазка про ДолюКазка про Душу і Тіло
Казка про Душу і ТілоКазка про Гріхи і ПрощенняКазка про Життя або Полюби Смерть свою
Казка про любов і ненавистьКазка про молодість і старістьКазка про Память та Безпамятство
Казка про Правду-Справедливість та КривдуКазка про РічкуКазка про річку
Казка про Розум, Пам’ять та Безпам’ятствоКазка про ЩастяКазка про Сонце, Землю та Місяць
Казка про Сонце, Землю та МісяцьКазка про совістьКінь і свиня (байка)
Коли прийде мій часКоли прийде остання митьКолись...
КолокольчикКури не винніКузьмине болото
Кузнецовський вальсКвіти посаджуКвіти запізнілі
Ласкаво запрошуємоЛебеді біліЛебідь, Рак і Щука (байка)
ЛекарстваЛинуть хмариЛисочка
Літа моїЛысочка (из книги "Преданные")Любимой
ЛюблюЛюдці і горобціМелодия одиночества(Из книги "Преданные")
Мелодия одиночества(Из книги "Преданные")Мелодія самотностіМене не в силі полюбити ти
Мені однаковоМертві бджолиМи для жінок... або гірка істина
Ми скоро підемоМіжсезонняМісто над стиром
Мне бы спеть о судьбеМоє полеМожет из сказки
МолитваМостыМой стих
Моїй земній зоріМужчины не плачутНа дереві, на дубочку
На побачення (Оповідання)На руинахНа свидание (из книги "Преданные")
На вечном постуНачало началНад обрієм
Над самотнім кленомНароде мійНас так мало осталось
Настане часНавчітьНе бойтесь, вас не потревожу
Не бросайте на ветер словаНе хлібом єдинимНе люблю
Не оставляй меня!Не пнусь ни в корифеї, ніНе про себе тільки
Не распрощатьсяНе сбывшееся завещаниеНе учите нас жить
Не забули б...Не забывайте!Негрибные дожди
НеизбывностьНелиньНемеркнущие звезды
Неньчин рушникНеньчина пісняНепрохана - некликана...
Неужели так мало осталосьНевідомістьНічна пригода
НікаНика из книги "Преданные"Ніка (Оповідання-реквієм)
Низький уклінО, человечки!..О, камни!..
О спорт, ти -- світ!Ода чаюОдній земній зорі
ОксанаОсь і друге крило...Осеніє
Отак живуОтцвела сиреньОй, не вмирай, клене
Ой, не втихає...ПамятьПамяті Євгена Журавського
Памяти сина ІгоряПерезарядивПетро - Голуб
Підкови щастяПісня про ДніпроПісня про Кривий Ріг
Піймати карасяПламя и пепелПлетью по сердцу
По ком это колокол?..По воле совестиПобачення з поліссям
ПочудилосьПодамся в артистиПодих незримої тіні
Подорож у життяПокаяниеПоліська легенда
ПолісяночкаПонад стиромПора, пора
ПорозумілисьПоследний подарокПосох
ПоспішаймоПостріли в себеПостріли в себе
Повідай, сину...ПраведникамПравнучці Олі на перші роковини
Превыше клятвыПро розумПроснись!
Прости за всёПростити не зможеРано списывать
Роки молодіРоман без продолженияРоса и солнце
Розумні дітиСе ля віСемейные альбомы
Серце матеріЩастяСхилилися верби
Сирота-тополяСкит и храмСлед
СловаСмутокСніг
Снова падают пистьяСобратьям по перуСолодкі сльози
СонСпадщинаСповідь
Стежка до серцяСударка и женаСвіте мій
Світе мій яснийСвята земляСын
Такая зимаТам брат брату не мститТатьянам
Тэдиум витэТеньТи – одна
Тисячоліття третьогоТолько бы вместеТретий тост
Троянда і шипшинаТроянди для ДіаниУ широкім полі
Уходит в прошлое войнаУкраїнці мої, українціУкраїнське село
Усім усіхВальс юностиВчора було літечко
Вечная юностьВелкам, о Евро!Вельможе
ВетерВетеранамВезе ж людям!
ВідпочиньВіє вітер в поліВийди, доню, у зоряну ніч
Вже котрий рік?..Владыки вечностиВогонь вогнем...
Восьмидесятые ХХ-го столетьяВот почему вздыхали горыВремена года
Все чаще слезыВсе попередуВсе простят
Высшая наградаЯ до вас повернусьЯ жить устал...
Я посилаю тобіЯ уйдуЯкось рано-раненько
За роки довгого життяЗа себяЗагадковий феномен
Загнанной лошадьюЗагублена красаЗакон для всіх
Законний господар або ж Ну й нахаба!ЗавистьЗайва краплина
Зеркало душиЗіркиЗнал я женщин
Золота рибкаЗоря моя вже впалаЗупиниться серце
Вы творческий человек?
У Вас есть собственные стихи или проза?
Вы имеете отношение к нашему городу - Кривому Рогу?
Мы будем рады абсолютно бесплатно опубликовать Ваше творчество в текущем разделе.
Для этого нужно просто написать нам.