Кривой Рог > Писатели и поэты > Грес Анатолий Петрович > Казка про Річку | Писатели и поэты Кривого Рога - 1775.dp.ua
Казка про річку

Тільки-но прохолодна ніч добігла кінця і ще заспаній землі всміхнувся погожий весняний ранок, як на далекому небосхилі відразу вималювалась чітка темно-зелена смуга. Там, у прозорому повітрі, забовванів прадавній Чорний ліс. Короткими світлими ночами верхівки його височенних дубів, грабів, беріз та ялин упирались у крупні блакитні зорі. А вдень дерева знову тягнулись вгору, неначе тепер намагались дістатись до самого сонця. З незапам’ятних часів цей ліс жив своїм звичним, одноманітним і незайманим життям. Влітку, коли над землею витала нестерпна спека, віковічні дерева перешіптувались густим зеленим листям. Довгими ж лютими зимами у їхніх голих віттях стугонів шалений холодний вітрюган. А веснами, щойно ліс починав дихати на повні груди, його переповнювали пташині мелодії, неповторні запахи прілого листя і талого снігу. Землю між деревами починали встеляти живі килимки первоцвітів і прозелень свіжих трав. Схожі зміни щороку повторювались, і так минали століття.
Все б нічого, якби у тому лісі була власна вода. Взимку птахів та звірів якось ще виручав сніг. А от влітку, у задуху і спеку -- чиста тобі біда. Не одну сотню верст доводилось долати лісовим мешканцям у пошуках життєдайної вологи. З гілок лунала невпинна благально-жалібна молитва горлиць: «По-пи-ти б! Во-дич -ки! Во-ди-чки!». Їм вторували інші птахи: «Пи-ти! Пи-ти!». «Теж хо-чу! Теж хо-чу!» -- рохкали зі своїми виводками в заростях дикі свині. Справжня біда та й годі. Щоправда, часом у небі збирались густі темні хмари і проливались на ліс короткими дощами та раптовими зливами. Пересохла земля жадібно й швидко всмоктувала небесну вологу, і звірі знову лишались ні з чим. Та ось, кілька тисяч років тому, матінка-земля мабуть-таки почула оті благальні молитви, і вже незабаром у невеликій улоговинці на поростях плавун-трави спочатку проступила ледь помітна мокра пляма, а потім на її місці утворилось крихітне, з холодною і чистою як сльоза водою, лісове джерельце. З його неглибокого дна забили жваві сріблясті водограйчики. Неначе бавлячись один з одним, вони піднімали хмаринки дрібних золотавих піщинок, поміж яких купались ніжні сонячні промені.
-- Добридень, дідусю-лісу! -- почувся звідти несміливий, але радісно-схвильований голосок. -- Це я! Срібне джерельце! Ось тут я, тут. З-під землі століттями до тебе і твоїх мешканців пробивалось.
-- Бачу, бачу! В отій улоговинці приховуєшся?! Що ж, з народженням тебе, джерельце! З народженням! -- схвально зашумів ліс. -- Твоя поява для нас -- справжнісіньке свято. Та й тобі, повір, ані самотньо, ані скучно тут не буде. Ось, прямо зараз і переконаєшся.
Джерельце посміливішало, з цікавістю озирнулось довкола, та спочатку так нічого особливого і не помітило. І раптом! Що це?! З лісової гущавини, ледь переставляючи ноги, до нього наближався втомлений, виснажений спрагою красень-олень. Його горду голову прикрашали великі, гіллясті роги. А розумні, широко відкриті очі дивились прямо на джерельце. Мабуть, відразу він не повірив отим своїм красивим, затуманеним втомою очам, бо на якусь мить зупинився і здивовано запитав:
-- Вода?! Та невже?! Але звідки?! Та ні, таки ж вода!
-- Пий, оленю, пий! -- радісно відповіло джерельце. -- Хоч я і невеличке, але води тут для всіх вистачить. Матінка-земля на неї завжди, навіть у пустелях, щедра!
Почувши таку відповідь, водограйчики на дні джерельця повеселішали, пожвавішали і почали підскакувати вище та й вище. Води у крихітному озерці ставало дедалі більше. Знеможений спрагою олень пив її довго, жадібно і невситимо. Але води у джерельці не меншало. Коли ж нарешті він втамував спрагу і притулився до ближнього дерева відпочити, до джерельця несміливо наблизилась дика кізонька. Десь неподалік, у лісовій гущавині, зарохкав дикий кабан, а на гіллях нетерпляче защебетало лісове птаство.
-- Та тут і справді весело! -- срібне джерельце задоволено розсміялось, а його фонтанчики вдарили з такою силою, що вода не втрималась на місці і ледь помітним потічком попрямувала по улоговинці вниз.
Долаючи дрібні перешкоди, той потічок довго блукав незайманим густим лісом аж поки поруч не з’явився схожий на нього потічок.
-- Здоров був, братику! Здалеку, бачу, мандруєш. Я теж… ледь не заблукав. Якось лячно одному в такому темному лісі. Тож безмежно радий оцій нашій зустрічі.
-- Привіт, друже, привіт! Приєднуйся, коли твоя ласка. Гуртом і веселіше, і перешкоди легше долати. Та й перемовитись і порадитись буде з ким.
Поріднилися вони тієї ж миті та й задзюркотіли далі одним єдиним нестримним та гомінким струмком. Тепер він легко долав перешкоди, вміло огинав велетенські, невідомо звідки посталі тут кам’яні брили і, ніде не зупиняючись, нісся та й нісся вперед, неначе й справді поспішав у гості до друзів. А на тому довгому шляху до нього приєднувались усе нові та й нові потічки. І хто знає, скільки б ще отак котитись струмку, якби не постала перед ним несподівана і досить дивна перепона. У самому кінці улоговини перед струмком привітно розпростерла свої руки-затоки така ж чиста і прохолодна як у нього, але велика-превелика, з далекими берегами вода.
-- Вітаю тебе, струмочку! -- заплескала вона дрібними сріблястими хвильками, коли той наблизився до кромки її берега. -- Як мовиться,


Добавить комментарий
Ваше имя:
Введите код:
Комментарий:

А сынов все несут...А ти думай... думай...А вже котра осінь
Афганская аллеяАфганский вальсАллея света
БальзамБежит рекаБелая сирень
Без названияБеззаперечна істинаБілі тумани
Білий танецьБуянБуян
Было счастьеБыть может, не желтые листьяЧаклунка
Час каміння збиратиЧас проб'єЧервоні сльози
Четверта заметільЧетвертая метельЧетвертая метель
Чи то доля?..Чи залишимось кріпаками?..Чорна помста
Чорні тюльпаниЧорний снігЧто рассказать тебе, родимый?..
Цикламенні доліЦінуймо вчасноЦветы и звёзды
Цвіт калиниДарунок від БогаДе моя родина?
Девочка, девушка, женщинаДіти наші, дітиДжерело кохання
До тебеДомашние музеиДорога до раю
ДругуДума про КобзаряДва крила душі моєї
Є, що тілом...ЭхоЕще одно слово
Есть только жизньФотографияФрески пам’яті
Гірка спадщинаГитара и яГлаза
Глазами простого украинцаГоды, годыГорицвет
Хіба я винен?..Химеры счастьяХобі
Хто кого врятував...Хто кого врятував...Хвилини мовчання
И только ночьюІду до ТарасаІстина
Из неизведанного мираЖеланиеЖелания
Життя втомилоЖорстоке милосердяК юбилею
Кажется, вчераКак будто-бы вчераКак солнце
КайфКазка про Добре Серце, Мудру Голову та ЯзикКазка про Добро і Зло
Казка про ДолюКазка про ДолюКазка про Душу і Тіло
Казка про Душу і ТілоКазка про Гріхи і ПрощенняКазка про Життя або Полюби Смерть свою
Казка про любов і ненавистьКазка про молодість і старістьКазка про Память та Безпамятство
Казка про Правду-Справедливість та КривдуКазка про РічкуКазка про річку
Казка про Розум, Пам’ять та Безпам’ятствоКазка про ЩастяКазка про Сонце, Землю та Місяць
Казка про Сонце, Землю та МісяцьКазка про совістьКінь і свиня (байка)
Коли прийде мій часКоли прийде остання митьКолись...
КолокольчикКури не винніКузьмине болото
Кузнецовський вальсКвіти посаджуКвіти запізнілі
Ласкаво запрошуємоЛебеді біліЛебідь, Рак і Щука (байка)
ЛекарстваЛинуть хмариЛисочка
Літа моїЛысочка (из книги "Преданные")Любимой
ЛюблюЛюдці і горобціМелодия одиночества(Из книги "Преданные")
Мелодия одиночества(Из книги "Преданные")Мелодія самотностіМене не в силі полюбити ти
Мені однаковоМертві бджолиМи для жінок... або гірка істина
Ми скоро підемоМіжсезонняМісто над стиром
Мне бы спеть о судьбеМоє полеМожет из сказки
МолитваМостыМой стих
Моїй земній зоріМужчины не плачутНа дереві, на дубочку
На побачення (Оповідання)На руинахНа свидание (из книги "Преданные")
На вечном постуНачало началНад обрієм
Над самотнім кленомНароде мійНас так мало осталось
Настане часНавчітьНе бойтесь, вас не потревожу
Не бросайте на ветер словаНе хлібом єдинимНе люблю
Не оставляй меня!Не пнусь ни в корифеї, ніНе про себе тільки
Не распрощатьсяНе сбывшееся завещаниеНе учите нас жить
Не забули б...Не забывайте!Негрибные дожди
НеизбывностьНелиньНемеркнущие звезды
Неньчин рушникНеньчина пісняНепрохана - некликана...
Неужели так мало осталосьНевідомістьНічна пригода
НікаНика из книги "Преданные"Ніка (Оповідання-реквієм)
Низький уклінО, человечки!..О, камни!..
О спорт, ти -- світ!Ода чаюОдній земній зорі
ОксанаОсь і друге крило...Осеніє
Отак живуОтцвела сиреньОй, не вмирай, клене
Ой, не втихає...ПамятьПамяті Євгена Журавського
Памяти сина ІгоряПерезарядивПетро - Голуб
Підкови щастяПісня про ДніпроПісня про Кривий Ріг
Піймати карасяПламя и пепелПлетью по сердцу
По ком это колокол?..По воле совестиПобачення з поліссям
ПочудилосьПодамся в артистиПодих незримої тіні
Подорож у життяПокаяниеПоліська легенда
ПолісяночкаПонад стиромПора, пора
ПорозумілисьПоследний подарокПосох
ПоспішаймоПостріли в себеПостріли в себе
Повідай, сину...ПраведникамПравнучці Олі на перші роковини
Превыше клятвыПро розумПроснись!
Прости за всёПростити не зможеРано списывать
Роки молодіРоман без продолженияРоса и солнце
Розумні дітиСе ля віСемейные альбомы
Серце матеріЩастяСхилилися верби
Сирота-тополяСкит и храмСлед
СловаСмутокСніг
Снова падают пистьяСобратьям по перуСолодкі сльози
СонСпадщинаСповідь
Стежка до серцяСударка и женаСвіте мій
Світе мій яснийСвята земляСын
Такая зимаТам брат брату не мститТатьянам
Тэдиум витэТеньТи – одна
Тисячоліття третьогоТолько бы вместеТретий тост
Троянда і шипшинаТроянди для ДіаниУ широкім полі
Уходит в прошлое войнаУкраїнці мої, українціУкраїнське село
Усім усіхВальс юностиВчора було літечко
Вечная юностьВелкам, о Евро!Вельможе
ВетерВетеранамВезе ж людям!
ВідпочиньВіє вітер в поліВийди, доню, у зоряну ніч
Вже котрий рік?..Владыки вечностиВогонь вогнем...
Восьмидесятые ХХ-го столетьяВот почему вздыхали горыВремена года
Все чаще слезыВсе попередуВсе простят
Высшая наградаЯ до вас повернусьЯ жить устал...
Я посилаю тобіЯ уйдуЯкось рано-раненько
За роки довгого життяЗа себяЗагадковий феномен
Загнанной лошадьюЗагублена красаЗакон для всіх
Законний господар або ж Ну й нахаба!ЗавистьЗайва краплина
Зеркало душиЗіркиЗнал я женщин
Золота рибкаЗоря моя вже впалаЗупиниться серце
Вы творческий человек?
У Вас есть собственные стихи или проза?
Вы имеете отношение к нашему городу - Кривому Рогу?
Мы будем рады абсолютно бесплатно опубликовать Ваше творчество в текущем разделе.
Для этого нужно просто написать нам.