Кривой Рог > Писатели и поэты > Грес Анатолий Петрович > Казка про Правду-Справедливість та Кривду | Писатели и поэты Кривого Рога - 1775.dp.ua
« … Не свідчи неправдиво проти ближнього свого…»
Із заповідей Божих

Колись, давним-давно, у просторій, вічно зеленій долині, з усіх сторін оточеній високими скелястими горами, жили-були незвичайні, небаченої краси люди. Мешкали вони поміж спокійною, чистою і прозорою як скло річкою – з одного боку і вкритим заростями, ряскою та очеретами озером – з іншого. Впродовж довгих віків люди ті залишались сильними та хоробрими, мудрими та добрими, щедрими та щасливими. Диво-річка годувала їх рибою і прибережною рослинністю, напувала чистою і смачною водою, а відтак усіх, що народжувались безпомічними та кволими, нагороджувала і силою, і розумом, і хоробрістю та добротою. І завжди, як тільки двоє починали сперечатись, вони прямували до своєї красуні-річки. А якщо й по дорозі не доходили згоди, то всідались на високому березі, змовкали і прислухались до клекоту води на перекаті. Слухали уважно, терпляче. І тоді звідти до них доносились чіткі й зрозумілі людям слова. Ніби потік клекотить, а вони чують:
- Ось ти, красеню, - зверталась ріка до старшого, - тут ти безумовно правий. Молодець! – А ти, – річка неначе намагалась остудити гнів молодшого і обдавала його міріадами прохолодних крапель, - не сперечайся.
Потім – до обох, що вже тиснули одне одному руки:
- Любіть, люди, істину. Поважайте матінку -Правду.
Саме з тих незапам’ятних часів люди почали величати свою річку Правдою-Справедливістю. Шукаючи у власних думках і вчинках істини, незвичайні люди поспішали до річки-Правди, вдивлялись у її чисті води, слухали тихий плескіт хвиль, шум перекатів. І потім вже не наважувались говорити одне одному нічого, окрім істини. Не наважувались не те що вчиняти, навіть думати всупереч справедливості. «Правда світліша за сонце» - стверджували вони і жили щасливо, радісно та в злагоді. Пили воду з ріки-Правди і жили довго-довго, аж поки…
Одного спекотного дня двоє рідних братів взяли луки та стріли і подались на полювання. Довго переслідували вони велетня-бізона, аж поки не опинились біля зарослого лозняками та очеретами озера. Ось тут і наздогнала втомленого звіра стріла меншого брата. Залишалось тільки порадіти вдалому полюванню. Та от біда: кожен з братів твердив, що то його стріла завалила бізона. А довести, чия - насправді, ніхто не міг: стріли у братів були однаковісінькі, а в серці тварини стирчала лише одна стріла. Довго сперечались брати, а до істини і на півкроку не наблизились. Їм би до річки-Правди поспішити, та де там! Старший у душі не був певен, що саме його стріла вбила звіра, але визнати себе невдахою чи то соромився, чи боявся. Воно й зрозуміло – зазнати такої слави кому ж хотілося б. Не на жарт розгнівався старший брат і не стримався – ніби ненароком штовхнув молодшого у озеро, що аж кишіло гадами та й почав думати-гадати, що ж скаже батькам.
Того дня стояла літня спека і вбивцю мучила нестерпна спрага. Та не знав він, що вода у гнилому озері зачаклована, напився стоячої, затхлої, спрагу втамував-не втамував, та й подався додому. Чари по дорозі подіяли і він з удаваним сумом і гіркотою сповістив батьків, що їхній улюбленець, - меншенький, - нібито, переслідуючи звіра, сам до гадів звалився. А як тільки закінчив говорити неправду, озеро з загиблим братом перетворилось в бездонне баговиння, темне, як найтемніша ніч, брудне і вонюче, як вигрібна яма, підле, зрадливе і підступне, як найхитріший ворог. Одне слово – стало найжахливішим у долині місцем. І в ту ж мить над долиною, над рікою-Правдою, над усією землею розкотився нечуваної сили регіт. Аж захмарні вершини від нього затремтіли, аж океанські води з берегів вийшли і частину суші затопили.
- Ну, нарешті! – грізно прогуркотіло в усіх куточках планети. – Це – я, я-а! Люди! Це – я, Неправда! Це ви мене народили. І ось я - з’явилась! І відтепер ви будете у моїй владі. Завжди і всюди! До кінця свого існування!
Зібрались люди біля болота, слухають жахливі слова Брехні-Неправди, печаляться:
- А Правда?! Що ж буде з нашою Правдою? Біда на світі, коли немає Правди.
- Правда? – тут Брехня аж зайшлася від реготу, - так, вона була вам наймилішою, найдорожчою. Була єдиною для всіх і незрадливою. Була і порадницею, і заступницею. Вона завжди дарувала вам красу і силу, щедро наділяла любов’ю, вірою і надією. Вона була для всіх вас солодкою і найнеобхіднішою у житті. А відтепер буде стільки правд, скільки на землі людей. У кожного з вас буде своя правда. Тільки я, чуєте, я для вас усіх стану єдиною. Відкрито мене майже всі проклинатимуть, а потайки любитимуть . Іноді – сильніше власного життя. А тому Правда з солодкої і жаданої перетвориться на гірку, як полин, і стане колючою, як терен. Не випадково будете говорити: «Правда очі коле». І, врешті-решт, володарюватиму усім світом я – Неправда, Брехня, Несправедливість. Як захочете, так і називайте. Бо коли одні мене боятимуться, інші любитимуть, коли одні боротимуться і знищуватимуть, інші – знову й знову народжуватимуть. Одні від мене задихатимуться й гинутимуть, а інші не уявлятимуть без мене життя. Отакі ви, люди, насправді. Тож прирікаю усіх вас без винятку до найтяжчого у вашому житті випробування: від народження і до самої смерті шукати не скарбів, не втіх, а отієї вашої улюбленки Правди.
«Ха-ха-ха-ха!!!» – рознеслось над світами і полинуло в далекий космос.
«І звідки така біда?! І що далі робити?!», – бідкались та радились люди. Нарешті вирішили бігти до своєї красуні-річки і там Правди шукати. Подивились, а там… Таке хіба що в казці буває. Замість чистої річки – висохле, брудне річище. А у ньому – замість життєдайної води – яскраві, але холодні, важкі золоті самородки валяються… «Отож бо й воно! – пролунало звідти, зі сторони болота, - знайте і запам’ятовуйте: коли золото випливає там, де воно сліпить вам очі, тоді правда потопає. У золоті втопилась ваша Правда. У багатстві награбованому загинула, в землю увійшла-сховалась… Довго ще будете її шукати. Ой, як довго…»
Налякані Неправдою люди занепокоїлись, але не відразу повірили у її брехливі пророцтва . Та з часом вони-таки почали збуватись. Замість здорових дітей все частіше народжувались виродки-каліки, замість розумних – вузьколобі слабоумні дебіли. Та навіть з отих «бездефектних» замість людей добрих і справедливих виростали байдужі та жорстокі, безсоромні та брехливі. Часом люди впізнавали Брехню заздалегідь і здалеку, та була вона для них солодкою як мед, бажанішою за хліб, необхіднішою за воду в пустелі. Вони всмоктували її в свої грішні душі і не звертали уваги на породжувані нею трагедії. З кожним століттям, та що там століттям, з кожним роком світ ставав жорстокішим, кривавішим, жахливішим. Він бурхливо поповнювався істотами жадібними, зарозумілими, користолюбними, боягузами та душопродавцями, такими, що назавжди втратили людську честь, совість і гідність. Брат, аби заволодіти спадком, оббріхував рідного брата. Боягуз, аби тільки якось вижити, прирікаючи на мученицьку смерть, оббріхував своїх друзів, близьких і навіть батьків. Інші, неначе божевільні, рвались до влади і роздавали своєму народові брехливі обіцянки. Брехня-кривда заполонила світ по самісінькі вінця. А люди зі слізьми на очах продовжували шукати Правду. Та майже ніхто справжньої Правди не знаходив. І тоді ті, що не знаходили, гинули від Брехні. А часом, тонучи у відчаї і безвиході, самі накладали на себе руки. Життя без Правди ставало й справді неможливим, - і для бідних, і для багатих.
А що ж Правда? Куди вона поділась і чому мовчала?! Чи змушена була мовчати, чи приспав її хтось міцно-міцно? А вона й не мовчала, і ніхто не в силах був її приспати. Але тепер вже не плескотом тихих хвиль у річці, не приємним дзвоном водоспадів, а голосом кришталево чесних людей – співаків, вчених, артистів, письменників, - щомиті попереджувала людство про найжахливіше зло на землі – Неправду-Несправедливість.
- Почуйте мене! - благала Правда на кожній вулиці, на кожному перехресті, у кожній оселі. – Почуйте мене, люди! Це
ж я – ваша Правда! Одна і єдина для всіх і кожного. Не діліть мене на Правду святу і грішну, на свою і чиюсь, на гірку і солодку, на абсолютну і відносну. Я – єдина! Не можу я бути для одного з вас Правдою , а для іншого – Брехнею. Не можу! Звідси усі ваші біди-нещастя. Не вірте Брехні, що у мене тисячі облич. Це у неї їх безліч: свята брехня, вимушена брехня, навіть, це ж треба, навіть брехня заради правди. Та яке обличчя вона б не одягала, душа у Брехні і справді одна – гнила, трухлява, підступна, вбивча душа. А я… Так, на жаль, я майже ніколи не буваю солодкою. Чи не тому ви мене й не шануєте? Чи не тому так довго і невдало шукаєте?


Добавить комментарий
Ваше имя:
Введите код:
Комментарий:

А сынов все несут...А ти думай... думай...А вже котра осінь
Афганская аллеяАфганский вальсАллея света
БальзамБежит рекаБелая сирень
Без названияБеззаперечна істинаБілі тумани
Білий танецьБуянБуян
Было счастьеБыть может, не желтые листьяЧаклунка
Час каміння збиратиЧас проб'єЧервоні сльози
Четверта заметільЧетвертая метельЧетвертая метель
Чи то доля?..Чи залишимось кріпаками?..Чорна помста
Чорні тюльпаниЧорний снігЧто рассказать тебе, родимый?..
Цикламенні доліЦінуймо вчасноЦветы и звёзды
Цвіт калиниДарунок від БогаДе моя родина?
Девочка, девушка, женщинаДіти наші, дітиДжерело кохання
До тебеДомашние музеиДорога до раю
ДругуДума про КобзаряДва крила душі моєї
Є, що тілом...ЭхоЕще одно слово
Есть только жизньФотографияФрески пам’яті
Гірка спадщинаГитара и яГлаза
Глазами простого украинцаГоды, годыГорицвет
Хіба я винен?..Химеры счастьяХобі
Хто кого врятував...Хто кого врятував...Хвилини мовчання
И только ночьюІду до ТарасаІстина
Из неизведанного мираЖеланиеЖелания
Життя втомилоЖорстоке милосердяК юбилею
Кажется, вчераКак будто-бы вчераКак солнце
КайфКазка про Добре Серце, Мудру Голову та ЯзикКазка про Добро і Зло
Казка про ДолюКазка про ДолюКазка про Душу і Тіло
Казка про Душу і ТілоКазка про Гріхи і ПрощенняКазка про Життя або Полюби Смерть свою
Казка про любов і ненавистьКазка про молодість і старістьКазка про Память та Безпамятство
Казка про Правду-Справедливість та КривдуКазка про РічкуКазка про річку
Казка про Розум, Пам’ять та Безпам’ятствоКазка про ЩастяКазка про Сонце, Землю та Місяць
Казка про Сонце, Землю та МісяцьКазка про совістьКінь і свиня (байка)
Коли прийде мій часКоли прийде остання митьКолись...
КолокольчикКури не винніКузьмине болото
Кузнецовський вальсКвіти посаджуКвіти запізнілі
Ласкаво запрошуємоЛебеді біліЛебідь, Рак і Щука (байка)
ЛекарстваЛинуть хмариЛисочка
Літа моїЛысочка (из книги "Преданные")Любимой
ЛюблюЛюдці і горобціМелодия одиночества(Из книги "Преданные")
Мелодия одиночества(Из книги "Преданные")Мелодія самотностіМене не в силі полюбити ти
Мені однаковоМертві бджолиМи для жінок... або гірка істина
Ми скоро підемоМіжсезонняМісто над стиром
Мне бы спеть о судьбеМоє полеМожет из сказки
МолитваМостыМой стих
Моїй земній зоріМужчины не плачутНа дереві, на дубочку
На побачення (Оповідання)На руинахНа свидание (из книги "Преданные")
На вечном постуНачало началНад обрієм
Над самотнім кленомНароде мійНас так мало осталось
Настане часНавчітьНе бойтесь, вас не потревожу
Не бросайте на ветер словаНе хлібом єдинимНе люблю
Не оставляй меня!Не пнусь ни в корифеї, ніНе про себе тільки
Не распрощатьсяНе сбывшееся завещаниеНе учите нас жить
Не забули б...Не забывайте!Негрибные дожди
НеизбывностьНелиньНемеркнущие звезды
Неньчин рушникНеньчина пісняНепрохана - некликана...
Неужели так мало осталосьНевідомістьНічна пригода
НікаНика из книги "Преданные"Ніка (Оповідання-реквієм)
Низький уклінО, человечки!..О, камни!..
О спорт, ти -- світ!Ода чаюОдній земній зорі
ОксанаОсь і друге крило...Осеніє
Отак живуОтцвела сиреньОй, не вмирай, клене
Ой, не втихає...ПамятьПамяті Євгена Журавського
Памяти сина ІгоряПерезарядивПетро - Голуб
Підкови щастяПісня про ДніпроПісня про Кривий Ріг
Піймати карасяПламя и пепелПлетью по сердцу
По ком это колокол?..По воле совестиПобачення з поліссям
ПочудилосьПодамся в артистиПодих незримої тіні
Подорож у життяПокаяниеПоліська легенда
ПолісяночкаПонад стиромПора, пора
ПорозумілисьПоследний подарокПосох
ПоспішаймоПостріли в себеПостріли в себе
Повідай, сину...ПраведникамПравнучці Олі на перші роковини
Превыше клятвыПро розумПроснись!
Прости за всёПростити не зможеРано списывать
Роки молодіРоман без продолженияРоса и солнце
Розумні дітиСе ля віСемейные альбомы
Серце матеріЩастяСхилилися верби
Сирота-тополяСкит и храмСлед
СловаСмутокСніг
Снова падают пистьяСобратьям по перуСолодкі сльози
СонСпадщинаСповідь
Стежка до серцяСударка и женаСвіте мій
Світе мій яснийСвята земляСын
Такая зимаТам брат брату не мститТатьянам
Тэдиум витэТеньТи – одна
Тисячоліття третьогоТолько бы вместеТретий тост
Троянда і шипшинаТроянди для ДіаниУ широкім полі
Уходит в прошлое войнаУкраїнці мої, українціУкраїнське село
Усім усіхВальс юностиВчора було літечко
Вечная юностьВелкам, о Евро!Вельможе
ВетерВетеранамВезе ж людям!
ВідпочиньВіє вітер в поліВийди, доню, у зоряну ніч
Вже котрий рік?..Владыки вечностиВогонь вогнем...
Восьмидесятые ХХ-го столетьяВот почему вздыхали горыВремена года
Все чаще слезыВсе попередуВсе простят
Высшая наградаЯ до вас повернусьЯ жить устал...
Я посилаю тобіЯ уйдуЯкось рано-раненько
За роки довгого життяЗа себяЗагадковий феномен
Загнанной лошадьюЗагублена красаЗакон для всіх
Законний господар або ж Ну й нахаба!ЗавистьЗайва краплина
Зеркало душиЗіркиЗнал я женщин
Золота рибкаЗоря моя вже впалаЗупиниться серце
Вы творческий человек?
У Вас есть собственные стихи или проза?
Вы имеете отношение к нашему городу - Кривому Рогу?
Мы будем рады абсолютно бесплатно опубликовать Ваше творчество в текущем разделе.
Для этого нужно просто написать нам.