Кривой Рог > Писатели и поэты > Грес Анатолий Петрович > Казка про Добро і Зло | Писатели и поэты Кривого Рога - 1775.dp.ua
Це, коли, відчуваючи силу і власну безкарність, прямо тобі у вічі нахабно глузують з людської гідності, насміхаються над правдою, глумляться над справедливістю. Як, приміром, отам, на тих величезних щитах-написах, де відверто прославляється «якість» отрути. А внизу, дрібними, білими по білому або чорними по чорному, буквами «попереджають»:«Надмірне вживання алкоголю шкодить вашому здоров’ю». Он як про вас турбуються! Ми, мовляв, попередили. Далі – вам вирішувати, труїтись чи ні. Тому ніякої відповідальності за наслідки не несемо. Ось так! Оце і є – зло, отой неприхований цинізм. Що, несхоже на казку? А дехто від усього цього в захваті і вигукує: «Не життя, а казка! І навіщо мені отой рай на небі, коли й земного вдосталь!»
Тим часом чорне зернятко в головах таких оптимістів новим, не менш підступним злом проростає. Не встигло, скажімо, біле зернятко в людському серці скромністю прорости, а голова вже переповнена пихатістю, зверхністю, непомірною гоноровістю. Не встигне в серці проклюнутись благочестя, а голова, як у вогні, розпустою палає. Не встигла відшукати для себе куточок у серці порядність, а голова аж гуде від лихослів’я та пліткарства. Не визріло в людській душі милосердя, а розум сіє довкола байдужість і жорстокість. Та є зло, якому, виявляється, місця в голові замало. І тоді таке зло відшукує собі місце у серці людини. Мова йде про лестощі – одну з облуд, вдаваностей, прикидання, замаскованої брехні. Людині завжди приємно почути про себе щось похвальне. А якщо похвала та незаслужена, та ще й висловлюється в обличчя? Ось як сказав про це один поет:
«Уж сколько раз твердили миру,
Что лесть гнусна, вредна;
Но только все не впрок,
И в сердце льстец всегда отыщет уголок…»
Лестощі, то незаслужена похвала, а хвалити людей в обличчя – найвірніша прикмета лестощів. Про «похвалу не в міру» теж написано чимало. От приміром, таке:
«Льстить любят многие,
Хвалить умеет редкий;
Не в меру похвала
Опасней брани едкой».
Так, непомірна, незаслужена похвала дійсно «опасней брани едкой». Чому? По-перше, вона принижує людську гідність, бо в лестощах людину ображає не сама похвала, а її нещирість… По-друге, лестять зазвичай для того, аби володарювати під виглядом покірності, бо той, хто тобі лестить, в душі тебе проклинає. Лестощі – зло бридке і жахливе, вони найбільш доступні тим, хто звик сам собі лестити, найбільш захоплюватись і тішитись собою. Так про лестощі кажуть самі люди.
Якби спробувати розповісти у цій казці про все зло, яке насіялось на землі з часів Адама і Єви, яке вже встигло прорости і ще проросте та визріє, то їй не було б і кінця. Але обійти увагою лихослів’я – справді гріх. Адже, як стверджують древні, у лихослів’я справді зміїна голова, і той, хто лихословить, найлютіший з диких звірів, а хто лестить – найнебезпечніший з ручних тварин. Влучно сказано і справедливо. Злі язики дійсно «страшніші пістолета», бо вони, зводячи наклепи та оббріхуючи, принижують людську гідність. Злий язик – ознака злого серця. Про злих людей сказано і написано чимало, бо злість – теж зло. Кажуть у злості – чорна радість. Адже зла людина здатна радіти лише чужому горю. Чи не тому жодна зла людина не буває щасливою. Багатою – так, а щасливою – ніколи. Зла людина ніколи нікого не втішить, вона не відає такого щастя, як милосердя. Її життя сповнене безмірного зла і тривог. А скільки того зла у людей пихатих, честолюбних, владолюбних! Чи не тому земля чорна, що вона рясно всіяна чорними зернятами зла. Хтось обов’язково скаже: «Казка нібито про добро і зло, а мова в ній лише про зло». Та ні ж бо, не так! Білі зернята добра проростають в людських душах і милосердям, і чесністю та порядністю, і мужністю та скромністю. У будь-якій казці кінець завжди щасливий. В них, зазвичай, добро перемагає зло. Та те – в казках. А насправді? І чому добро завжди каране, а зло – від випадку до випадку? І чому про добро відразу ж забувають, а зло пам’ятають усе життя? І чому тоді часом небезпідставно і скоріш для власного заспокоєння люди кажуть: «Нема лиха без щастя», або «Нема добра без лиха» ? Можливо тому, що у житті часто, ой як часто! те, що спочатку сприймалось як добро, через деякий час повертається до людини непоправним лихом. І навпаки, те, що вважалось злом, поверталось до неї благом. Для виправдання такого явища люди навіть легенду вигадали. Подорожували нібито по світу три брати. Одного пізнього вечора голодні та виснажені прибились вони до багатого маєтку. На прохання дати прихист хазяїн подав їм кухоль води і шматок черствого хліба та вказав на місце у конюшні. Вранці брати зібрали свої останні гроші і з вдячністю віддали їх господарю. Наступного разу притулок подорожнім надали в бідній оселі. Господар зарізав останнього барана, приготував для мандрівників смачну вечерю і поклав їх спати на м’яких килимах. А вранці, замість подяки брати підпалили будинок і негайно зникли. І вчиняли вони так не випадково. Адже ті гроші, що взяв від них багатій, допомогли йому лише вплутатись у таку справу, яка потім розорила його дотла. А бідняк, розбираючи останки своєї хижі, наткнувся на тайник і знайшов у ньому великий глек з золотими монетами.
Ось так зло обернулося добром. Та те – в легенді. А в житті часто добро обертається злом. От приміром люди розщепили атом і відшукали невичерпне джерело енергії. Та разом з цим вони винайшли й атомну зброю – невичерпне джерело свого самознищення. І таких прикладів не перелічити.
А на землі тим часом почали з’являтись білі ділянки. Щоправда, зовсім невеличкі, але білі-білі. То добрі люди сіяли довкола із своїх сердець білі зернята Добра. І таких людей на землі ставало дедалі більше, бо давно помітили вони одну пречудову дивину. Варто було подати нужденному, як з чорного зернятка під ноги людині падала жадібність, яку вона назавжди втоптувала в багно. Поспівчував хтось стражденному, а з чорного зернятка, що в голові засіло, смужка байдужості зникла. Забула людина про лестощі – ще одна біла смужка з’явилась; покінчила з пияцтвом і лихослів’ям, і зернятко в голові майже повністю від чорної лушпинки очистилось. І відтоді розум, що поступово звільнявся від зла, починав дарувати людству тільки Добро.


Добавить комментарий
Ваше имя:
Введите код:
Комментарий:

А сынов все несут...А ти думай... думай...А вже котра осінь
Афганская аллеяАфганский вальсАллея света
БальзамБежит рекаБелая сирень
Без названияБеззаперечна істинаБілі тумани
Білий танецьБуянБуян
Было счастьеБыть может, не желтые листьяЧаклунка
Час каміння збиратиЧас проб'єЧервоні сльози
Четверта заметільЧетвертая метельЧетвертая метель
Чи то доля?..Чи залишимось кріпаками?..Чорна помста
Чорні тюльпаниЧорний снігЧто рассказать тебе, родимый?..
Цикламенні доліЦінуймо вчасноЦветы и звёзды
Цвіт калиниДарунок від БогаДе моя родина?
Девочка, девушка, женщинаДіти наші, дітиДжерело кохання
До тебеДомашние музеиДорога до раю
ДругуДума про КобзаряДва крила душі моєї
Є, що тілом...ЭхоЕще одно слово
Есть только жизньФотографияФрески пам’яті
Гірка спадщинаГитара и яГлаза
Глазами простого украинцаГоды, годыГорицвет
Хіба я винен?..Химеры счастьяХобі
Хто кого врятував...Хто кого врятував...Хвилини мовчання
И только ночьюІду до ТарасаІстина
Из неизведанного мираЖеланиеЖелания
Життя втомилоЖорстоке милосердяК юбилею
Кажется, вчераКак будто-бы вчераКак солнце
КайфКазка про Добре Серце, Мудру Голову та ЯзикКазка про Добро і Зло
Казка про ДолюКазка про ДолюКазка про Душу і Тіло
Казка про Душу і ТілоКазка про Гріхи і ПрощенняКазка про Життя або Полюби Смерть свою
Казка про любов і ненавистьКазка про молодість і старістьКазка про Память та Безпамятство
Казка про Правду-Справедливість та КривдуКазка про РічкуКазка про річку
Казка про Розум, Пам’ять та Безпам’ятствоКазка про ЩастяКазка про Сонце, Землю та Місяць
Казка про Сонце, Землю та МісяцьКазка про совістьКінь і свиня (байка)
Коли прийде мій часКоли прийде остання митьКолись...
КолокольчикКури не винніКузьмине болото
Кузнецовський вальсКвіти посаджуКвіти запізнілі
Ласкаво запрошуємоЛебеді біліЛебідь, Рак і Щука (байка)
ЛекарстваЛинуть хмариЛисочка
Літа моїЛысочка (из книги "Преданные")Любимой
ЛюблюЛюдці і горобціМелодия одиночества(Из книги "Преданные")
Мелодия одиночества(Из книги "Преданные")Мелодія самотностіМене не в силі полюбити ти
Мені однаковоМертві бджолиМи для жінок... або гірка істина
Ми скоро підемоМіжсезонняМісто над стиром
Мне бы спеть о судьбеМоє полеМожет из сказки
МолитваМостыМой стих
Моїй земній зоріМужчины не плачутНа дереві, на дубочку
На побачення (Оповідання)На руинахНа свидание (из книги "Преданные")
На вечном постуНачало началНад обрієм
Над самотнім кленомНароде мійНас так мало осталось
Настане часНавчітьНе бойтесь, вас не потревожу
Не бросайте на ветер словаНе хлібом єдинимНе люблю
Не оставляй меня!Не пнусь ни в корифеї, ніНе про себе тільки
Не распрощатьсяНе сбывшееся завещаниеНе учите нас жить
Не забули б...Не забывайте!Негрибные дожди
НеизбывностьНелиньНемеркнущие звезды
Неньчин рушникНеньчина пісняНепрохана - некликана...
Неужели так мало осталосьНевідомістьНічна пригода
НікаНика из книги "Преданные"Ніка (Оповідання-реквієм)
Низький уклінО, человечки!..О, камни!..
О спорт, ти -- світ!Ода чаюОдній земній зорі
ОксанаОсь і друге крило...Осеніє
Отак живуОтцвела сиреньОй, не вмирай, клене
Ой, не втихає...ПамятьПамяті Євгена Журавського
Памяти сина ІгоряПерезарядивПетро - Голуб
Підкови щастяПісня про ДніпроПісня про Кривий Ріг
Піймати карасяПламя и пепелПлетью по сердцу
По ком это колокол?..По воле совестиПобачення з поліссям
ПочудилосьПодамся в артистиПодих незримої тіні
Подорож у життяПокаяниеПоліська легенда
ПолісяночкаПонад стиромПора, пора
ПорозумілисьПоследний подарокПосох
ПоспішаймоПостріли в себеПостріли в себе
Повідай, сину...ПраведникамПравнучці Олі на перші роковини
Превыше клятвыПро розумПроснись!
Прости за всёПростити не зможеРано списывать
Роки молодіРоман без продолженияРоса и солнце
Розумні дітиСе ля віСемейные альбомы
Серце матеріЩастяСхилилися верби
Сирота-тополяСкит и храмСлед
СловаСмутокСніг
Снова падают пистьяСобратьям по перуСолодкі сльози
СонСпадщинаСповідь
Стежка до серцяСударка и женаСвіте мій
Світе мій яснийСвята земляСын
Такая зимаТам брат брату не мститТатьянам
Тэдиум витэТеньТи – одна
Тисячоліття третьогоТолько бы вместеТретий тост
Троянда і шипшинаТроянди для ДіаниУ широкім полі
Уходит в прошлое войнаУкраїнці мої, українціУкраїнське село
Усім усіхВальс юностиВчора було літечко
Вечная юностьВелкам, о Евро!Вельможе
ВетерВетеранамВезе ж людям!
ВідпочиньВіє вітер в поліВийди, доню, у зоряну ніч
Вже котрий рік?..Владыки вечностиВогонь вогнем...
Восьмидесятые ХХ-го столетьяВот почему вздыхали горыВремена года
Все чаще слезыВсе попередуВсе простят
Высшая наградаЯ до вас повернусьЯ жить устал...
Я посилаю тобіЯ уйдуЯкось рано-раненько
За роки довгого життяЗа себяЗагадковий феномен
Загнанной лошадьюЗагублена красаЗакон для всіх
Законний господар або ж Ну й нахаба!ЗавистьЗайва краплина
Зеркало душиЗіркиЗнал я женщин
Золота рибкаЗоря моя вже впалаЗупиниться серце
Вы творческий человек?
У Вас есть собственные стихи или проза?
Вы имеете отношение к нашему городу - Кривому Рогу?
Мы будем рады абсолютно бесплатно опубликовать Ваше творчество в текущем разделе.
Для этого нужно просто написать нам.