Кривой Рог > Писатели и поэты > Грес Анатолий Петрович > Хто кого врятував... | Писатели и поэты Кривого Рога - 1775.dp.ua
Невигадана історія

Літо в розпалі. В садах перестиглі яблука гупають. На баштанах дині золотавіють, від соків кавуни тріскають-лускаються. По вибалках, в ярах і на луках – безмежне розмаїття цвіту і пахощів. Вже й відкриття на носі. Ні, не нової зірки чи восьмого чуда світу, а чарівно-магічне відкриття, одна згадка про яке змушує мисливську душу завмирати і мліти від передчуття дивних пригод і нестримного хвилювання. Оте саме відкриття, коли то там, то сям тільки й чути лагідне і доброзичливе: “Ні пуху вам, ні пера! ”. А у відповідь несеться таке собі жартівливо-неприязне: “До біса? До біса!” І звідки, думаю, воно взялось оте “Ні пуху”?, хто його вигадав? Та мисливський сезон зазвичай саме так і починається. І одного погожого серпневого дня тисячі справжніх мисливців мають можливість поринути у світ загадково-непередбачуваного спілкування з природою. Декотрі з них, ніби випадково, навіть забувають набої прихопити, інші навмисне заряджають рушниці холостими. І – вперед, вперед! У найулюбленіші куточки угідь, до невимовних пригод і втіхи. Та є у мисливському сезоні особливо зваблива пора, коли полювання на пернатих ще не скінчилось, а на зайця та іншу пушно-шерстисту звіроту вже дозволено.
Дочекався і я тієї благодатної днини, коли можна, якщо, звичайно, поталанить, і пером похвалитись, і пухом здивувати. Рюкзак за плечі, двостволку в руки і гайда на широкий луг мисливського щастя шукати. Зліва – річка. В очеретах і зарослях верболозу качки крячуть. Праворуч – пожухлі трави, чагарники та болотця. Попереду, аж до блакитно-рожевого обрію, пізні трави похилились. Іду собі, щось під ніс мугичу, на зустріч з дичиною розраховую. В лівому стволі – набій на качку, в правому – на зайця. А як же? Все може трапитись. Рушниця, як завжди, на запобіжнику. Сам переконався, безпека на полюванні – перше діло...
Який дивний, який чарівний і милий світ! Яка неповторна довкола краса! Бо ж є у цьому світі не лише небо і сонце, річка, луг і трави, а й дикі качки та гуси, зайці та куріпки. Раптом – постріл! Ліворуч, – біля річки, – другий. Попереду – третій... Сьомий... десятий... Суцільна канонада, та й годі. На душі потихеньку зашкребли коти. Господи, скільки ж ото у ці хвилини живих істот із свинцем в серці прощаються з життям! Але так влаштований світ. І не я зробив його таким жорстоким. “Та невже? – перепитує мене внутрішній голос. – А хто ж тоді йде оце з рушницею на поготові? Хто заради мисливської насолоди йде по цій благодатній землі калічити і вбивати?” Отак і сперечались в мені справедливість з лицемірством, докори власного сумління з байдужістю, добро зі злом. Так було доти, доки мою увагу не привернуло невеличке, поросле очеретом озерце. У таких місцях, зазвичай, качки і інша водоплавна птаха водиться. В якійсь сотні кроків від озерця – кілька кущів і гребені густої пожовклої трави. Дивно, але докори сумління враз випаровуються і я ступаю так обережненько, що й билинка під ногами не трісне. З кожним кроком кров у скроні гупає все сильніше. Серце калатає, ось-ось вискоче з грудей. Руки міцніше стискають приклад. Очі – туди-сюди, туди-сюди: бігають від озерця до кущів, від трави до очерету. Знімаю запобіжника. Вказівний палець на спусковому гачку. Можливо, зараз пролунає і мій постріл. Ще крок... ще... Ще півкроку... З-під куща стрілою вилітає щось руде, волохате, вухате, невловиме. Він! Заєць! Треба стріляти! Стріляти! Та чому це створіння несеться прямо на мене? Він що, з глузду з’їхав, чи що? Ситуація, скажу я вам, для мисливця не з приємних. Оцінюю відстань, розраховую упередження, залишається натиснути на гачок. І тут!.. Прямо з-під ніг, перед самісіньким носом, неначе з-під землі: “Фу-р-р! Фу-р-р! Ки-ги! Ки-ги! Ки-ги!” Між моїми очима і зайцюрою з’являється десятків зо два куріпок. А мені на якусь мить здається, що в небо злетіли не куріпки, а оте нахабне, коричнево-сіре і вухате. Я навіть примружився, адже той, у кого бодай раз вилітали з-під ніг куріпки, мене зрозуміє. Тут спрацьовує інстинкт самозахисту. Свідомість поступається підсвідомості. Доки мій мозок відповідав на питання “Що це було? ” і приймав вірне рішення, зайчисько як крізь землю провалився. Зник, як привид. Та й куріпки, трясця їхній мамі! Знялися купно, а ось тепер... Розлетілись врізнобіч. Доки я вибирав у яку цілитись, найближча каменем впала у далеку траву, і стріляти вже було ні в кого.
Стою отак з відвислою щелепою, рушницю наче непотрібну палицю тримаю. Оце тобі!.. І дружина, пригадую, ще звечора, і сусід вранці, а нехай би їм абищо, з отим своїм дурнуватим: “Ні пуху, ні пера! ”. Як у воду дивились, дорогенькі.
– До біса! До біса! – роздратовано бубоню під ніс, закидаючи рушницю на плече. І тільки тепер помічаю, що стою у півкроці від покинутої криниці. Розчарування, що хвилину назад пекло душу, відразу зникає. Заєць нісся на мене випадково? І чи випадково куріпки злетіли у ту мить, коли я цілився в зайця? Ні, своїм несподіваним “Фур-р” вони врятували йому життя. А можливо, він своєю появою захистив їх від влучного пострілу. А чи й разом зупинили мене перед глибокою криницею. З кожним кроком душа наповнювалась тихою радістю. За звірка і пташок, що надійно сховались від пострілів. Та й за самого себе, що не стою перед вбитим мною життям і не радію, що по ніжному пушку чи по сіро-багряних перах котяться рожево-гарячі краплини.А головне – не борсаюсь оце зараз в холодній криничній воді. Йду і радію. І... до біса постріли! До біса! Ні пуху вам, ні пера!


Добавить комментарий
Ваше имя:
Введите код:
Комментарий:

А сынов все несут...А ти думай... думай...А вже котра осінь
Афганская аллеяАфганский вальсАллея света
БальзамБежит рекаБелая сирень
Без названияБеззаперечна істинаБілі тумани
Білий танецьБуянБуян
Было счастьеБыть может, не желтые листьяЧаклунка
Час каміння збиратиЧас проб'єЧервоні сльози
Четверта заметільЧетвертая метельЧетвертая метель
Чи то доля?..Чи залишимось кріпаками?..Чорна помста
Чорні тюльпаниЧорний снігЧто рассказать тебе, родимый?..
Цикламенні доліЦінуймо вчасноЦветы и звёзды
Цвіт калиниДарунок від БогаДе моя родина?
Девочка, девушка, женщинаДіти наші, дітиДжерело кохання
До тебеДомашние музеиДорога до раю
ДругуДума про КобзаряДва крила душі моєї
Є, що тілом...ЭхоЕще одно слово
Есть только жизньФотографияФрески пам’яті
Гірка спадщинаГитара и яГлаза
Глазами простого украинцаГоды, годыГорицвет
Хіба я винен?..Химеры счастьяХобі
Хто кого врятував...Хто кого врятував...Хвилини мовчання
И только ночьюІду до ТарасаІстина
Из неизведанного мираЖеланиеЖелания
Життя втомилоЖорстоке милосердяК юбилею
Кажется, вчераКак будто-бы вчераКак солнце
КайфКазка про Добре Серце, Мудру Голову та ЯзикКазка про Добро і Зло
Казка про ДолюКазка про ДолюКазка про Душу і Тіло
Казка про Душу і ТілоКазка про Гріхи і ПрощенняКазка про Життя або Полюби Смерть свою
Казка про любов і ненавистьКазка про молодість і старістьКазка про Память та Безпамятство
Казка про Правду-Справедливість та КривдуКазка про РічкуКазка про річку
Казка про Розум, Пам’ять та Безпам’ятствоКазка про ЩастяКазка про Сонце, Землю та Місяць
Казка про Сонце, Землю та МісяцьКазка про совістьКінь і свиня (байка)
Коли прийде мій часКоли прийде остання митьКолись...
КолокольчикКури не винніКузьмине болото
Кузнецовський вальсКвіти посаджуКвіти запізнілі
Ласкаво запрошуємоЛебеді біліЛебідь, Рак і Щука (байка)
ЛекарстваЛинуть хмариЛисочка
Літа моїЛысочка (из книги "Преданные")Любимой
ЛюблюЛюдці і горобціМелодия одиночества(Из книги "Преданные")
Мелодия одиночества(Из книги "Преданные")Мелодія самотностіМене не в силі полюбити ти
Мені однаковоМертві бджолиМи для жінок... або гірка істина
Ми скоро підемоМіжсезонняМісто над стиром
Мне бы спеть о судьбеМоє полеМожет из сказки
МолитваМостыМой стих
Моїй земній зоріМужчины не плачутНа дереві, на дубочку
На побачення (Оповідання)На руинахНа свидание (из книги "Преданные")
На вечном постуНачало началНад обрієм
Над самотнім кленомНароде мійНас так мало осталось
Настане часНавчітьНе бойтесь, вас не потревожу
Не бросайте на ветер словаНе хлібом єдинимНе люблю
Не оставляй меня!Не пнусь ни в корифеї, ніНе про себе тільки
Не распрощатьсяНе сбывшееся завещаниеНе учите нас жить
Не забули б...Не забывайте!Негрибные дожди
НеизбывностьНелиньНемеркнущие звезды
Неньчин рушникНеньчина пісняНепрохана - некликана...
Неужели так мало осталосьНевідомістьНічна пригода
НікаНика из книги "Преданные"Ніка (Оповідання-реквієм)
Низький уклінО, человечки!..О, камни!..
О спорт, ти -- світ!Ода чаюОдній земній зорі
ОксанаОсь і друге крило...Осеніє
Отак живуОтцвела сиреньОй, не вмирай, клене
Ой, не втихає...ПамятьПамяті Євгена Журавського
Памяти сина ІгоряПерезарядивПетро - Голуб
Підкови щастяПісня про ДніпроПісня про Кривий Ріг
Піймати карасяПламя и пепелПлетью по сердцу
По ком это колокол?..По воле совестиПобачення з поліссям
ПочудилосьПодамся в артистиПодих незримої тіні
Подорож у життяПокаяниеПоліська легенда
ПолісяночкаПонад стиромПора, пора
ПорозумілисьПоследний подарокПосох
ПоспішаймоПостріли в себеПостріли в себе
Повідай, сину...ПраведникамПравнучці Олі на перші роковини
Превыше клятвыПро розумПроснись!
Прости за всёПростити не зможеРано списывать
Роки молодіРоман без продолженияРоса и солнце
Розумні дітиСе ля віСемейные альбомы
Серце матеріЩастяСхилилися верби
Сирота-тополяСкит и храмСлед
СловаСмутокСніг
Снова падают пистьяСобратьям по перуСолодкі сльози
СонСпадщинаСповідь
Стежка до серцяСударка и женаСвіте мій
Світе мій яснийСвята земляСын
Такая зимаТам брат брату не мститТатьянам
Тэдиум витэТеньТи – одна
Тисячоліття третьогоТолько бы вместеТретий тост
Троянда і шипшинаТроянди для ДіаниУ широкім полі
Уходит в прошлое войнаУкраїнці мої, українціУкраїнське село
Усім усіхВальс юностиВчора було літечко
Вечная юностьВелкам, о Евро!Вельможе
ВетерВетеранамВезе ж людям!
ВідпочиньВіє вітер в поліВийди, доню, у зоряну ніч
Вже котрий рік?..Владыки вечностиВогонь вогнем...
Восьмидесятые ХХ-го столетьяВот почему вздыхали горыВремена года
Все чаще слезыВсе попередуВсе простят
Высшая наградаЯ до вас повернусьЯ жить устал...
Я посилаю тобіЯ уйдуЯкось рано-раненько
За роки довгого життяЗа себяЗагадковий феномен
Загнанной лошадьюЗагублена красаЗакон для всіх
Законний господар або ж Ну й нахаба!ЗавистьЗайва краплина
Зеркало душиЗіркиЗнал я женщин
Золота рибкаЗоря моя вже впалаЗупиниться серце
Вы творческий человек?
У Вас есть собственные стихи или проза?
Вы имеете отношение к нашему городу - Кривому Рогу?
Мы будем рады абсолютно бесплатно опубликовать Ваше творчество в текущем разделе.
Для этого нужно просто написать нам.