Кривой Рог > Писатели и поэты > Федоренко Дмитрий Тимофеевич > Герої війни - юні козачата | Писатели и поэты Кривого Рога - 1775.dp.ua
Село Межиріч Павлоградського району розташоване між річками Вовчою та Самарою за 7 км від районного центру. Власне, це колишній зимівник запорозьких козаків (Див.: Авуцький Л. Н. Слово про земляків. – Дніпропетровськ, 1966. – С. 117). Тут хазяйнували князь Прозоровський, а на початку першої половини ХІХ ст. – граф Воронцов-Дашков (Там само). Центр сільської Ради, якій підпорядковані населені пункти Домаха, Новоселівське, Оженківка, Червона Нива.
Голодомор 1933 р. затронув усі верстви України і Межиріч.
Юний Бровченко Григорій і його друг Черевик Опанас після голоду ще в 1933 р. втратили батьків, але не лишилися сиротами: їх підхопив патронат колгоспу “Україна”, взяв під свою опіку і призначив вихователів за чотирьохлітніми хлопчиками. Таким чином, вихователькою Гриші Бровченка стала Софія Петрівна Зуб, а Опанас Черевик опинився в родині свого старшого брата Романа Гавриловича Черевика.
Хлопчики, хоча лишились без батьків і опинились в тяжких умовах голодомору, виявилися справжніми козачатами: навчалися в школі успішно і наполегливо, старанно трудилися на присадибних ділянках. Вони, немов молотобоєць на виробництві, заробляли хлібчик насущний...
До початку Вітчизняної війни хлопчики-красунчики закінчили початкові класи і почали формуватись у підлітків. Гриша Бровченко свідомо закладав у собі якості ввічливості до старших, долав власну непримиримість до недоліків, а такі поширені людські якості, як працьовитість, чесністть, нетерпимість до неправди, уже були закладені змалечку, їх слід було лише підтримувати. Опанас Черевик зовні був таким же красивим, як Гриша, а може, ще кращим. І не було людини, яка, побачивши це миле створіння, не захоплювалась ним, не закохувалась у нього. Опанас Черевик був відповідальним своєму слову за зроблене, ніколи нікого не ображав, не робив зле, завжди був усміхненим, дружелюбним. Хлопців поважали однокашники і учні всієї школи, адже вчителі та батьки інших дітей ставили за приклад Афоню і Гриню, вони справді були за приклад у всьому.
Та ось почалась війна. І небо стало захмареним, і життя пішло шкереберть, і долі кожного змінилися. Посуворішали і подорослішали усі хлоп’ята війни.
Опанас і Григорій враз стали воїнами. От тільки ніхто 12-літніх хлопчаків, славних козачат, не мобілізував, не кликав до партизанського загону, не давав зброю до рук. І зрозуміло – діти.
6 жовтня 1941 року німецько-фашистські загарбники-звірі захопили Межиріч. У селі виникло більшовитське антифашистське підпілля, яке очолив І. П. Безрукавий та З. К. Половний. Зв’язковим між ним та Павлоградським міськкомом КП(б)У був С. О. Чумак (Див.: Дніпропетровська область. – К.: АН України, 1969. – С. 620).
Для мешканців Межирічів настали суворі дні випробувань.
- Хто їх просив сюди? – тривожно запитував Григорій Бровченко.
- Думають нас підкорити. – З металевими нотками в голосі говорив Опанас Черевик.
Окупанти розташували в с. Межиріч військову частину. Стало боляче, тривожно і лякливо з’являтися на вулицях колишньої козацької слободи, в якій мешканцями були колишні козаки та козацькі сім’ї.
Гриша Бровченко і Опанас Черевик потоваришували.
- Я розглядав якось постового гітлерівця, – ділився своїми враженнями Григорій, – людина як людина. Коли уявляю, як такі розстрілюють, як убивають усіх, хто не фашист, стає моторошно.
Хлопці майже щодня зменшеними косами, якими були забезпечені майже усі сім’ї Межиріч, косили трави на левадах, по балках і пагорбах для домашньої живності – корови, кіз чи овечок, яких окупанти ще не всіх перебили чи не повивозили до Німеччини. І помітили хлопці, що майже все село обплутане дротами та кабелями військової частини, поліційської управи і різних організацій.
Опанас глянув на Гриця, і вони зрозуміли одне одного без слів: отими гострими косами перехопили, розрізали і порозтягували у різні боки кінцівки дротів і кабелів. Це була диверсія продумана 13-літніми козачатами-піонерами без спеціальної підготовки, планування і стратегічної розробки.
Другого дня в селі велика тривога: окупанти, поліцаї та староста знайшли місце диверсії, вирішили, що то – заявка партизанського загону. По селу прокотилися ворожі погроми. Десятки заарештованих...
Тоді Опанас Черевик і Гриша Бровченко провели більш значиму операцію. Вони вирізали кількаметрові куски кабелю і дроту. Зв’язок виявився стратегічним, із німецьким штабом та іншими важливими пунктами в Дніпропетровську, Києві. Тому примчав загін карателів і дислокувалась охоронна частина. Стратегічний зв’язок стали охороняти, а по селу покотилися хвилі поголосів:
- Партизани розірвали зв’язок он на тому пагорбі...
- Партизани п’ять разів виводили з ладу окупаційний стратегічний зв’язок...
- Партизани пошкодили зв’язок окупантів так, що ремонту не підлягає, будуть зводити нову мережу зв’язку...


Добавить комментарий
Ваше имя:
Введите код:
Комментарий:

Вы творческий человек?
У Вас есть собственные стихи или проза?
Вы имеете отношение к нашему городу - Кривому Рогу?
Мы будем рады абсолютно бесплатно опубликовать Ваше творчество в текущем разделе.
Для этого нужно просто написать нам.