Кривой Рог > Писатели и поэты > Челнокова Лидия Николаевна > Знову заспівали птахи (новела) | Писатели и поэты Кривого Рога - 1775.dp.ua
На світанні я прокинулась від гомінкого, стоголосого, веселого пташиного співу. Ніби все довколишнє птаство злетілось до мого двору, вмостилось у кронах дерев І старається з усіх сил, на всі лади виспівує аби збудити мене з першими променями сонця, щоб якнайшвидше поділила з ними радість від квітуючої краси і літепла. Ранок приніс зі степу І хлюпнув щедро в обличчя повні пригорщі запахів достигаючої пшениці, горошку духмяного, чебрецю, материнки, ромашки. Ще не зовсім прокинувшись, розкошуючи на прохолодному лляному простирадлі, відчуваю : щось не так цього ранку. Щось сталося. Що? Що саме? От що: співають птахи! Співають? Невже співають? А може, вчувається? Дослухаюся. Приємно вражена. Таки співають! Саме так, як раніше, давно, коли я була коханою і щасливою, доки не накрив чорний серпанок жалобної хустки мою осиротілу голову і печаль не закріпостила душу. Тоді перестали співати птахи. Щоранку я дослухалась, жадаючи почути звичні ранкові хорали. Та дарма. Було тихо... Не співали птахи. Покинуті ними дерева журно похитували верховіттям... Сім літ я не чула пташиного ранкового співу. Часом моторошна думка тривожила душу: "Може я оглухла? "Де поділись птахи? Чому не чую їх милих жвавих пісень більше ніколи? Я подумала: "Мабуть птахи співають тільки закоханим, щасливим, радіючи за них і оспівуючи найчарівніше почуття в світі. Нащо їм жура моя? Навіщо відчувати на собі мої болючі біотоки тоді, коли вся природа розквітає, торжествує і сміється? "Вони інтуїтивно відсахнулись і відлетіли подалі, до іншого щасливого біополя, де можна підживитися енергією життєдайної любові. Моє серце, згорьоване, пригнічене тяжкою втратою, самотністю, пронісши найсумніші почуття через роки, нарешті знайшло розраду, довірливо відгукнулось на кохання, якого вже й не сподівалась пізнати. Досі завмерла у відчаї, моя душа стрепенулась бурхливими хвилями справдешньої любові, які полинули у довкілля, дотикаючись щасливими відчайдушно радісними променями до кожного єства. Я й сама не знала аж куди, ген-ген, сягають мої біохвилі, сповнені принадної сили кохання. їх відчули птахи і прилетіли радіти разом зі мною і з моїм коханим. Нині знову заспівали мені птахи на світанні. В пахучій прозорості бринить пташиний хорал, сповнений радості буття, нестримної і життєстверджуючої енергії. Так витьохкують, вицвірінькують, вищебечують, висвистують, пробуджені сонцем пташиночки! До їх веселого співу приєднується щебет мого воскреслого серця. Це ж завдяки випроміненню в навколишній світ його енергії закоханості, прилетіли в мій сад пернаті музики і щоранку будитимуть мене життєрадісними голосними співами. І я неохоче буду випростуватись з любих обіймів коханого, поринати у невідворотну буденність, аби потому знову І знову повертатись в наш, оспіваний самою природою, куточок усамітнення, у теплий, неосяжно широкий і високий світ взаємного кохання. Тепер я знаю, що птахи співають насвітанні тільки щасливим закоханим, підносячи до небес, величальну коханню.

16.07.2002


Добавить комментарий
Ваше имя:
Введите код:
Комментарий:

Вы творческий человек?
У Вас есть собственные стихи или проза?
Вы имеете отношение к нашему городу - Кривому Рогу?
Мы будем рады абсолютно бесплатно опубликовать Ваше творчество в текущем разделе.
Для этого нужно просто написать нам.